Історія релігій

Псалтир

ssПсалтир —  назва  струнного  щипкового  музичного інструменту  в  іудаїзмі.  У  Танасі  його  ще  називають  тегулім,  що  у перекладі  з  івриту  означає  —  хваління.  Розрізняють  нумерацію  псалмів  у масоретському  та  давньогрецькому  біблійному  тексті. Наприклад православна  церква  дотримується  грецької  нумерації  псалмів (Септуагінта),  римо-  католицька —  латинської , яка  співпадає  з грецькою  у  сучасному  видавництві  Літургії  часів; хоча   у   сучасному  новому  перекладі  на національні  мови,  за звичай  використовує    масоретський  варіант (Нова Вульгата) .  Протестантські  церкви  користуються  масоретською нумерацією.

Достовірне  авторство  цієї  книги   приписують  царю  Давиду, оскільки  надпис    імені   над  псалмом  підтверджує  його  приналежність.  У масоретському  тексті  такі надписи  повністю  відсутні,  наявні  тільки  в Септуагінті,  відображають  олександрійську  традицію. Зустрічаються  такі  надписи «Керівнику хору» .  Допускається  навіть  думка,  що  псалми   призначені   для  передачі  керівнику  хору левітів    при  храмі для  вивчення,  у  деяких  міститься    додаткова  вказівка щодо  порядку  виконання.

Слід  зазначити, що   Псалтир   стає  невід’ємною  частиною   іудейського  богослужіння  у  скинії,  а  потім   в  Єрусалимському  храмі.  Від  іудейської  богослужбової  традиції  його  використання  переходить  до  християнства.  Книга  псалмів  вперше  набула  своєї  популярності  серед  книг  Біблії  у  Кумранських рукописах,  її  представлено  тридцятьма  дев’ятьма  рукописами.   Якщо  у  східній  (ортодоксальній)  богослужбовій  традиції    смислове  навантаження  дають  стихири,  тропарі,  інші  гімнографічні  твори,  то  у західній  —  основу  богослужіння   складають  псалми.  Вони  приурочені   поточному  дню  або  ж якомусь  святу.  У  римо-католицькій  церкві  псалми  виконуються  за  допомогою  органної  музики  під  час  меси.

В  ісламі, точніше  сакральній  книзі – Коран  про    Псалтир  говориться  як  книгу, що  була  подарована  Аллахом  царю  Давиду, який  вважається  у мусульман пророком.  В  арабській  мові Псалтир   називається «Забур».  Переважна  більшість  ісламських  богословів  порівнює  Забур  з  Псалтирем.  В  тім  вони  стверджують, що  оригінал  Забуру  до  нашого  часу  так  і не  дійшов,  оскільки  Псалтир – це  спотворений  варіант  Забура.  До того ж  Забур  поряд  з  Тауратом (Тора) та Інджілем (Євангеліє)  відноситься  мусульманами  до  пророчих  книг, які  подарував  Аллах  перед  Кораном.  Книга  Забур  з  точки  зору  богословів  на  відміну  від  Тори  та Корану   не містить у собі  якихось  приписів  релігійного  характеру, повністю узгоджена  з Торою.  Не  зрозумілим  є  і саме  значення   слова  «Забур».  Слово  походить  з арабського  кореня  zbr  і  в перекладі  означає – камінь, другі   розуміють  це  слово  як  «співати»,  інші  — «писання».

Псалтир  вважається  однією  із  повчальних  книг  Старого  Завіту.  Сучасні  дослідники  стверджують,  що  він   належить до  канонічної  літератури.  Використовується  у богослужінні  християнських  конфесій:  католицизмі,  православ’ї, протестантизмі. Складається із  150  псалмів (духовних піснеспівів), у грецькому  та  слов’янському  варіантах Біблії  зустрічається  1151  псалом.   Сама ж  книга  є  унікальною  як за   морально-етичною  основою  так  і духовним  смислом.  Вона  користується  великим  авторитетом  по  відношенню  до людини, Бога,    матеріального  і божественного світу.

Псалтир  увійшов  в  основу    морально – духовного  життя  кожного   християнина  і  зайняв  відповідну  нішу   у  богослужбовій  діяльності  церкви (рання, вечірня служба, Великопостові часи, богослужбові часи,  літургія) тощо.   У  православ’ї  існує  практика  читання    Невсипущої  Псалтирі  із  послідовним  змінним  чергуванням  псалмоспівців,   з  вичитуванням  поминальних  записок  за здоров’я або ж за спокій (в період посту).  Крім  того  Псалтир  використовують  за богослужбовим  призначенням:  прочитується   в переддень  поховання   християнина.  У  17-й главі  Типікона  зазначається  про послідовне   читання  Псалтиря.  Якщо  ж  брати в цілому,  то  усе  богослужіння  православної  церкви  складається  з  нього.  Псалми —  ядро,  основа  усієї  служби.  Не  існує  жодного  добового  циклу  богослужіння,  де б  не  використовувалися  духовні  піснеспіви – псалми,  навіть  у Требнику, Апостолі  можна  зустріти  тексти, взяті  з Псалтиря.

Протягом  тижня   у  православних  храмах  за звичай повністю  прочитується  увесь Псалтир,  у Великий Піст  — два  рази в тиждень.  Псалтир  в деякій  мірі  є  моралізатором  християнської  душі, а тому  стає  незамінною  книгою  у  домашній християнській  молитві.  Не  існує  якихось  прямих  вказівок щодо  читання  Псалтиря  вдома,  проте  загальні  правила  аналогічні з  богослужбовими.

Богдан  Стрикалюк

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій