Псалтир — назва струнного щипкового музичного інструменту в іудаїзмі. У Танасі його ще називають тегулім, що у перекладі з івриту означає — хваління. Розрізняють нумерацію псалмів у масоретському та давньогрецькому біблійному тексті. Наприклад православна церква дотримується грецької нумерації псалмів (Септуагінта), римо- католицька — латинської , яка співпадає з грецькою у сучасному видавництві Літургії часів; хоча у сучасному новому перекладі на національні мови, за звичай використовує масоретський варіант (Нова Вульгата) . Протестантські церкви користуються масоретською нумерацією.Достовірне авторство цієї книги приписують царю Давиду, оскільки надпис імені над псалмом підтверджує його приналежність. У масоретському тексті такі надписи повністю відсутні, наявні тільки в Септуагінті, відображають олександрійську традицію. Зустрічаються такі надписи «Керівнику хору» . Допускається навіть думка, що псалми призначені для передачі керівнику хору левітів при храмі для вивчення, у деяких міститься додаткова вказівка щодо порядку виконання.
Слід зазначити, що Псалтир стає невід’ємною частиною іудейського богослужіння у скинії, а потім в Єрусалимському храмі. Від іудейської богослужбової традиції його використання переходить до християнства. Книга псалмів вперше набула своєї популярності серед книг Біблії у Кумранських рукописах, її представлено тридцятьма дев’ятьма рукописами. Якщо у східній (ортодоксальній) богослужбовій традиції смислове навантаження дають стихири, тропарі, інші гімнографічні твори, то у західній — основу богослужіння складають псалми. Вони приурочені поточному дню або ж якомусь святу. У римо-католицькій церкві псалми виконуються за допомогою органної музики під час меси.
В ісламі, точніше сакральній книзі – Коран про Псалтир говориться як книгу, що була подарована Аллахом царю Давиду, який вважається у мусульман пророком. В арабській мові Псалтир називається «Забур». Переважна більшість ісламських богословів порівнює Забур з Псалтирем. В тім вони стверджують, що оригінал Забуру до нашого часу так і не дійшов, оскільки Псалтир – це спотворений варіант Забура. До того ж Забур поряд з Тауратом (Тора) та Інджілем (Євангеліє) відноситься мусульманами до пророчих книг, які подарував Аллах перед Кораном. Книга Забур з точки зору богословів на відміну від Тори та Корану не містить у собі якихось приписів релігійного характеру, повністю узгоджена з Торою. Не зрозумілим є і саме значення слова «Забур». Слово походить з арабського кореня zbr і в перекладі означає – камінь, другі розуміють це слово як «співати», інші — «писання».
Псалтир вважається однією із повчальних книг Старого Завіту. Сучасні дослідники стверджують, що він належить до канонічної літератури. Використовується у богослужінні християнських конфесій: католицизмі, православ’ї, протестантизмі. Складається із 150 псалмів (духовних піснеспівів), у грецькому та слов’янському варіантах Біблії зустрічається 1151 псалом. Сама ж книга є унікальною як за морально-етичною основою так і духовним смислом. Вона користується великим авторитетом по відношенню до людини, Бога, матеріального і божественного світу.
Псалтир увійшов в основу морально – духовного життя кожного християнина і зайняв відповідну нішу у богослужбовій діяльності церкви (рання, вечірня служба, Великопостові часи, богослужбові часи, літургія) тощо. У православ’ї існує практика читання Невсипущої Псалтирі із послідовним змінним чергуванням псалмоспівців, з вичитуванням поминальних записок за здоров’я або ж за спокій (в період посту). Крім того Псалтир використовують за богослужбовим призначенням: прочитується в переддень поховання християнина. У 17-й главі Типікона зазначається про послідовне читання Псалтиря. Якщо ж брати в цілому, то усе богослужіння православної церкви складається з нього. Псалми — ядро, основа усієї служби. Не існує жодного добового циклу богослужіння, де б не використовувалися духовні піснеспіви – псалми, навіть у Требнику, Апостолі можна зустріти тексти, взяті з Псалтиря.
Протягом тижня у православних храмах за звичай повністю прочитується увесь Псалтир, у Великий Піст — два рази в тиждень. Псалтир в деякій мірі є моралізатором християнської душі, а тому стає незамінною книгою у домашній християнській молитві. Не існує якихось прямих вказівок щодо читання Псалтиря вдома, проте загальні правила аналогічні з богослужбовими.
Богдан Стрикалюк
