Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
4 грудня за юліанським календарем православний світ вшановує одне із величніших свят в річному колі богослужінь – Введення в храм Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Історія цього свята сягає глибокої давнини і пов’язане з обітницею Божою про народження у світ Тієї, через Яку відповідно має відбутися таємниця Боговтілення.
В Євангелії ми не знайдемо жодного свідоцтва стосовно історії самого свята, лише в Священному Переданні церкви. В місті Назареті проживало двоє благочестивих праведних життям людей – Іоаким та Анна разом з народженою за обітницею Божою дочкою – трирічною Марією. Батьки згадали про виконання Божої обітниці, щоб принести Богу в дар народжену дочку. Блаженний Феофілакт говорить про царствену прикрасу Богоотроковиці: «Належить, щоб введення в храм Божественної Отроковиці та дорогоцінної Перлини було гідно Її. Слід було одягнути Її в царську одежу на славу». Є й свідчення древніх отців, зокрема святого Якова, архієпископа Єрусалимського, де йдеться про те, щоб закликати чистих єврейських дочок, щоб взяли запалені свічі.
Святого Герман, патріарх Константинопольський устами праведної Анни, матері Марії говорить про виконання нею обітниці, які вона промовила у скорботі. Заради того вона зібрала дівчат зі свічками, закликала священників та рідних та усім говорить: «Усі радійте зі мною. Сьогодні і я є, як матір, яка приводить Дочку не земному царю, але небесному Богу».
Відбувалася підготовка Іоакима та Анни до урочистого введення святої Дочки в Єрусалимський храм. Процесія рухалася з міста Назарет (провінція Галілея) до Єрусалима три дні, роблячи короткі зупинки для відпочинку. Спереду в процесії йшли діви із запаленими у руках свічками і духовними співами, а за ними — Іоаким та Анна, взяли за руку Марію, яка була посередині. Хода замикалася рідними та знайомими. Про це наведе свідчення святого Георгія, архієпископа Нікомідійського: «Ангели, та примирені сили оточували Діву. Хоч воно ще не знали силу таємниці, але як слуги, за Господнім велінням служили Їй. Їх дивувало носіння Дівою знаків вічної чистоти та не наближення до Її плоті ніякої гріховної скверни». Всю подорож дівчата, які супроводжувала Богоотроковицю співали Давидові псалми, а батьки Марії згадували псалом «Слухай, Дочко, і подивись, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій, і дім батька твого. І забажає Цар краси Твоєї, бо Він – Господь твій. І ти поклонишся Йому». Зі співом процесію зустріли священики Єрусалимського храму з первосвящеником Захарією.
Ведучи свою дочку до церковного входу Анна сказала: «Йди, Дочко, до Бога, який дав Тебе мені, благосердому Владиці. Увійди в Господню церкву – радість та веселість світу». Первосвященику Анна говорить: «Прийми, Захаріє, непорочний ковчег та кадильницю неречового Вугля – мою Богодаровану Дочку. Введи Її в гору святині, в приготовлене їй Боже житло, доки Бог не дозволить звершити визначене про Неї». Вхід до храму мав вигляд майданчика до якого зазвичай вели п’ятнадцять сходинок за числом ступеневих псалмів, котрі співали священики з левітами. На першу сходинку Марію поставили батьки, а по усім іншим з впевненістю, досить швидко піднялася сама, будучи зміцнена невидимою силою Божою. Усі були настільки здивовані разом із Захарією, адже піднятися туди було під силу дорослій людині.
Захарія відповів Анні: «Благословенний твій плід, жінко; преславне твоє лоно, та, яка тобою Приведена», а дівчинці Марії сказав, вводячи у святилище: «Іди Світло для лежачих в темряві, нове та божественне дарування. Увійди в радість, — в церкву Господа Твого; зараз в земну, пізніше — небесну». Богоотроковиця спокійно йшла як по чертогу, з великою радістю та граючи. Захарія веде Її за другу завісу храму – Святеє Святих, указуючи на місце молитви. Згідно правил, входити сюди мав тільки первосвященик раз в рік, але з усіх жінок ніхто не удостоївся більшої благодаті перебувати тут як Марія, яка уособлювала Богонатхнений Живий Кивот Божий. Батьками за звичаєм і старозавітнім законом була принесена жертва цілопалення. Отримавши благословення первосвященика Захарії усі залишили Єрусалимський храм та повернулися до Назарету наповнені веселістю духу та подяки Богу за все.
Марії спеціально було відведено місце, де вона могла вправлятися в рукоділлі, читати Священне Писання. Одного дня до Неї приходила матір Анна, щоб допомогти у читанні Старого Завіту, що пізніше дуже добре закарбувалося у її серці. З ранку до третьої години молилася, від третьої до дев’ятої – займалася рукоділлям та читала книги; з дев’ятої години – не припиняла молитов, до того моменту, доки їй не з’явився ангел з їжею. Майбутня матір ще ненародженого Месії зростала в любові до Бога, наповнюючись благодаті Святого Духа. Як бачимо в Марії примножувалися дари Святого Духа, а сама переходила з сили в силу, доки сила Всевишнього Її не осінила до зачаття втіленого Бога Слова.
Свідком багаторазового годування Марії їжею з рук Ангела Господнього став первосвященик Захарія, дивуючись і розмірковуючи над тим, що побачив: «Хто це в ангельському образі бесідує з Дівою, неречовинний природою подає Їй кошик з їжею для тіла. Тут, думав він, ангели з’являються одним священикам, і то не часто. А до такої юної Дівчини пришестя ангела цілком незвичайне. І що він Їй благовістить, яку їжу приносить, з якого сховища і хто її готує? Що це значить? Невже на Ній збуваються пророчі слова? Чи не від Неї людську природу прийме Той, що бажає прийти для спасіння нашого роду? Якщо ця Діва послужить тому таїнству, то як блаженний дім Ізраїлів, від якого проросло таке насіння! Наскільки славна пам’ять тих, що народили Її! І я блаженний, насичуюсь звершенням такого видіння та прикрашаю Невісту Слову таку Діву!
Блаженний Ієронім говорить, що ангельська бесіда зміцнювала у бажанні осягнути ангельську чистоту та вічного дівства. А тому беручи приклад служіння Богом обраної Отроковиці, намагаймося наслідувати його і зберігати віру Бога у своєму серці як це робила Діва Марія. Присвятімо і ми хвилину свого життя, введімо себе у святий храм, вознесімося душею до ангельського співу, котрий прославляє велич і всемогутність Єдиного Бога, очищаймося в покаянні і захищаймо себе від диявольського підступу в молитві, поєднуємося у Господі через благочестивий християнський спосіб життя, віддаляючись від зла, творячи добро і справи милосердя до наших ближніх, будьмо вірні Богу, чесні і справедливі з собою і пам’ятаємо завжди як нагадування слова Христа Спасителя: «Того, хто з любов’ю шануватиме Пречисту Матір Мою, визволю Православна церква оспівує і прославляє, величаючи одне із дванадцяти свят церковного року, щоб тим самим віруючим показати його глибину, духовно – символічне прообразне значення у новозавітні часи.
Так, наприклад, на ранній замість однієї пісні ми чуємо «Ангели Введення Пречистої бачивши, здивувалися як то Діва входить у Святеє Святим». Відтак і ми схилімо в пошані свої голови перед Одухотвореним Кивотом, з якого має з’явитися на світ Той, хто врятує усіх нас. Любімо і шануймо Бога, живімо правдою по вірі, стримуймо від злих задумів, думок, вчинків, дій, ведімо побожне життя, яке б побачив Господь і нагородив нас духовними і вічними благами у Царстві Отця Свого, сподобив стати нас синами і дочками Пречистої Владичиці і Богородиці Вседіви Марії через її Сина – Господа нашого Ісуса Христа і благодать Святого Духа, бо велике і прославлене ім’я Господнє, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Клірик Житомирсько-Поліської єпархії ПЦУ– ієрей Богдан Стрикалюк
