Історичний контекст
Прісцілліан розпочав свою діяльність у 370-х роках на території Іспанії — в Мериді та Кордові — в період, коли Західна Римська імперія переживала політичну нестабільність, а християнська церква формувала канони віри. Його вчення швидко поширилося в Західній Іспанії та Південній Галлії, що викликало занепокоєння серед єпископів офіційної церкви.
Доктрина: дуалізм, аскетизм, езотерика
Вчення Прісцілліана було глибоко дуалістичним: матерія розглядалася як зло, створене дияволом, а дух — як добро, що походить від Божества. Ангели та людські душі, за його вченням, мали божественне походження, але внаслідок гріховного падіння були втілені в матеріальні тіла як покарання.
Ця антропологія призводила до відмови від реальної людської природи Ісуса Христа, що було неприйнятним для християнської ортодоксії. Його релігійна спільнота вела аскетичний спосіб життя: засуджувала чуттєві насолоди, шлюб, вживання вина і м’яса. Це був рух, орієнтований на внутрішнє очищення, духовну досконалість і особисту святість.
Конфлікт з офіційною церквою та суд
У 380 році Сарагоський собор засудив ідеї Прісцілліана, однак його все ж було обрано єпископом Авіли. Цей парадокс свідчить про розкол в іспанській церкві і підтримку, яку він мав серед духовенства та мирян. Його супротивники, зокрема єпископ Ітакій, звернулися до римської влади.
Після складних політичних маневрів Прісцілліан опинився під судом імператора Магнуса Максимуса. У 385 році в Трірі його було визнано винним у чаклунстві та аморальності й страчено — вирок, який викликав осуд навіть серед тих, хто не поділяв його вчення. Його смерть стала прецедентом для релігійного переслідування єретиків з боку держави, що в подальшому визначило трагічну історію інквізицій.
Подальша доля прісцілліанства
Після страти Прісцілліана рух не зник. Навпаки, його мучеництво посилило авторитет серед послідовників. У 400 та 447 роках собори в Толедо повторно засудили прісцілліанство, а римський імператор Гонорій у 407–408 роках офіційно заборонив його. Востаннє доктрину було формально осуджено на Бразькому соборі у 563 році, після чого вона зникла як організований культ.
Літературна спадщина
У 1889 році було виявлено 11 трактатів, що приписуються Прісцілліану, в яких він викладає власне богослов’я. Ці тексти проливають світло на неортодоксальні уявлення про Трійцю, гріх, спасіння та свободу волі. Вони містять глибокий моральний радикалізм і інтелектуальну незалежність, що робить його однією з найоригінальніших фігур пізньоантичного християнства.
Іван Гудзенко
