Найбільшою проблемою у філософії поряд з поняттям «буття» постає матерія. Матерію відносять до філософської категорії, оскільки вона сама позначає об’єктивну реальність, яка подається людині у її відчуттях і може існувати незалежно. Спроби визначити поняття «матерія» були здійснені античними філософами. Вони ототожнювали матерію із якимось типом речовини. Фалес уподібнював матерію воді, Анаксімен – повітрю, Геракліт – вогню, Демокріт – атому, Арістотель – чотирьом природним стихіям. За поглядами Анаксімандра першопричиною створеного є апейрон – безкінечна, безмежна, субстанція, що змінюється.Подальший розвиток матерія отримала у працях метафізиків — матеріалістів, які не були зосереджені увагою на філософському аспекті проблеми її ж самої, скеровані на вияв фізичних властивостей. Прекрасно розуміли, що матерію ототожнювати з конкретними видами речовини не можна. Філософи Нового часу розуміли матерію у вигляді речовинного початку, що відрізняється від конкретних тіл, сповнених різних властивостей. Для Френсіса Бекона вона (матерія) є сукупністю частин, проте природа — матеріальних справ.
Для французьких матеріалістів Гольбаха, Дідра матерією вважаються усі існуючі тіла, які сприяють людині , викликаючи у неї відчуття. Людвіг Фейєрбарх розуміє під поняттям «матерії» щось зовсім інше, ніж його філософи-попередники — природу в багатоманітності усіх її проявів, розглядає людину не як духовний суб’єкт, а біологічну істоту. Проте з еволюцією філософії та науки це поняття починає втрачати конкретні чуттєві риси, одночасно стаючи абстрактним. Матерія у філософії діалектиків – марксистів, тобто мається на увазі власне об’єктивна реальність є передусім філософською категорією, що висловлюється своїм існуванням поза, а також самостійно від свідомості, відображаючи її саму.
Існувала також точка зору матеріалістів – ідеалістів, які стверджували, що матерія не можу бути об’єктивною реальністю. Для ідеалістичного суб’єктивізму Джорджа Берклі та Маха матерія вважається комплексом відчуттів тоді ж як для об’єктивного ідеалізму Пдатона та Георга Гегеля матерія є породженням духу або ж інакше кажучи іншобуттям ейдосу (ідеї). Чи існують сьогодні вироблені фундаментальні ознаки матерії в сучасній філософії?
Таку фундаментальну характеристику матерії вперше вдалося надати доктором філософських наук Леонідом Павловичем Станкевичем.
Він зробив своєрідну характеристику щодо концепції матерії наступним чином. Він вважає, що матерія є:
- один із проявів буття;
- об’єктивною реальністю, що надається людині у її відчутті і може існувати незалежно від них;
- підпорядковується своїм закономірностям, незалежним від волі, людського бажання, сила, що чинить супротив людській діяльності;
- може існувати у різного виду речах та не існувати у чистім вигляді. Являє собою надсистему, що об’єднує навколо себе інші. Самої по собі матерії немає, оскільки існують лише її об’єкти, процеси їхньої взаємодії. Речі не можуть бути складовою матерії, і тім є елементами її ж самої;
- Вона є тілесною, тобто у кожному об’єкті матерія становить над систему, що містить зміст, за допомогою якого матеріальний об’єкт має здатність впливати на речі матеріального характеру (маються на увазі взаємодії, явища, дифузії та відображення);
- Вона міняється, проте не знищується. Тому формою її існування є рух — можливість різних матеріальних об’єктів до змін. Тому завдяки руху матерія може розвиватися у різні речі.
Богдан Стрикалюк
