Справа у тому, що вказана особа відноситься до одного із найдавніших кланів – Понтіїв. Ті ж самі Понтії – нащадки самнітів. З історичних довідок дізнаємося про війну, яка тривала між римлянами і самнітами. У війні загинула більшість з самнітів, тільки деяким вдалося врятуватися та асимілюватися з римським суспільством. Понтій Пілат вийшов саме з такого середовища. Понтій – це зовсім не ім’я, а швидше прізвище, що у перекладі з латини означає «метальник списа». А це свідчить про його обізнаність у військовій справі.
Про рік народження Понтія Пілата невідомо, лише про правління з 26 по 36 роки нашої ери. Згідно інших джерел Понтій народився у 10 році до нашої ери в Аббруці в Італії. З 26 року нашої ери за наказом імператора Тиверія призначений префектом усієї Юдеї. Такої посади могли удостоїтися тільки ті особи, котрі відносилися до привілейованих вершників, які займали другу позицію після сенаторської в римській державі.
Перед тим ніж стати префектом, Пілату потрібно було пройти горнило війни. Досить добре зарекомендував себе як безпосередній учасник військових дій, стрімко піднімаючись у кар’єрному рості: військовий трибун. Проживав в місті – порті Кесарія. До штату військового трибуна входили: писарі, супровід, посланці. Йому підпорядковувалися піші когорти, що нараховували від 500 до 1000 людей, кіннота з 500 вершників.
Прихід до влади майбутнього прокурора охарактеризований насиллями та стратами. Вслід за ним слідував податковий та політичний утиск юдеїв, провокаційні дії принижували релігійні вірування та звичаї юдеїв, викликаючи масові народні виступи, придушені римською армією.
Понтія Пілата охарактеризував Філон Александрійський. На його думку той є жорстоким та продажним самодуром, винуватцем багаточисельних тортур без суду. Юдейським царем Агрипою був надісланий лист імператорі Калігулі, в якому підтверджувалися злочини, вчинені Понтієм: підкуп, насилля, розбій, а також інші.
Час правління прокуратора Юдеї Понтія Пілата співпадає зі стратою Ісуса Христа, про що дізнаємося із тексту Нового Завіту. Тричі ним було відмовлено в страті Ісуса. У питанні страти були зацікавлені як юдейський синедріон так і той, хто очолював його – первосвященик Каяфа. У Євангеліях суд у Пілата описаний, саме найкраще в Євангелії від Івана.
Чітко продемонстрований біблійний сюжет зустрічі між Пілатом і Христом. Пілат дивися на Ісуса як на невинну людину, яку несправедливо осудили юдейські священики, називаючи злодієм. В преторії прокуратор запитував в Ісуса чи той дійсно є тим, за якого вважають його юдеї, але Христос давав можливість Пілату на роздуми, чи дійсно він вірить словам людей. Ісус переконує Пілата, що його царство не є від цього світу, бо якби навіть було, то б йшла битва Його слуг за Нього, щоб не потрапив до рук юдеїв.
Але тут має місце один із цікавих моментів: Пілат запитує в Ісуса, що в дійсності є істиною, відповіді так і не отримав. Щоб заспокоїти натовп, виявити людське співстраждання, Пілат за законом римським наказав завдати 98 ударів батогами. Загін воїнів – легіонерів «Скорпіон» виконав розпорядження римського префекта. Понтій Пілат як прокуратор Юдеї намагався переконати через цей справедливий суд інших, що виконав те, що приписує римський закон, але провини в Христі не знайшов. Вважав, що цей вчинок виявить хоч якусь краплю людського співчуття після виведення Ісуса в терновому вінку на голові і в одягненій багряниці перед народом.
Здавалося що проблему вирішено, народ може заспокоїтися, адже загрози римському імператору немає. Про не вчинення шкоди Христу говорила дружина Пілата – Клавдія, якій у сні явилося серйозне попередження. Пілат не прислухався до слів Клавдії і через зростання заворушення в народі з вимогою розіп’ясти Ісуса. Пілат, переживаючи за власну репутацію і що може втратити довіру імператора, розірвати зв’язки з ним, виносить смертний вирок, вмивши у воді руки. Він нібито і довів свою безневинність у цій справі, що ні причому, але не замислювався над наслідками.
Понтія Пілата згадують в «Символі вірі». Там вказане наступне: «і розп’ятого за нас при Понтії Пілаті, що страждав і був похований». Богословське тлумачення слів тексту «при Понтії Пілаті» ти самим є прямою вказівкою та конкретною датою, оскільки земне життя Ісуса – це вже факт людської історії.
Прокуратор змушений був залишити Юдею через скаргу самаритян про вчинені ним криваві розправи. У 36 році нашої ери був відсторонений римським легатом Вітеллієм від посади в Римі. Про подальшу долю Пілата ми не знаємо. За однією із версій, Понтій вчинив самогубство.
За твердженнями історика Євсевія Кесарійського, Пілата було вислано до Вьєну в Галлію, де в результаті нещасть той не витримав і вчинив самогубство. Згідно апокрифічної легенди, тіло самогубця викинули в річку Тібр, потім в Рону, на кінець втопили в озері під Люцерном.
За іншими джерелами, Пілата стратили при імператорі Нероні. Понтія Пілата згадують у своїх творах Йосиф Флавій, Філон Олександрійський, Тацит. В результаті розкопок, що були проведені двома італійськими археологами у 1961 році знайдено вапняну плиту з написом на латинській мові. Розшифрував її Антонію Фрова наступним чином: у написі заначено «Потій Пілат, префект Юдеї, який представляє Тиверія кесарійцям».
Цією знахідкою підтверджується, що дійсно існував такий Понтій Пілат. Інші знахідки були віднайдені у місті Бейт-Шемеш. Археологи наткнулися на монети, які імовірніше за все відчеканені у 29 році нашої ери при префекті Юдеї Понтії Пілаті.
Ще не менш важливий факт: дружина Понтія Пілата – Клавдія Прокла прийняла християнство.
Пегас
