Поль Рікер народився в сім’ї педагогів, що сприяло його ранньому інтересу до гуманітарних наук. Після закінчення Університету Ренна в 1932 році він продовжив навчання в Сорбонні, де здобув ступінь магістра філософії (1935) та доктора філософії (1950). Його ранні роботи були присвячені феноменології, зокрема впливу Едмунда Гуссерля, який став одним із ключових наставників Рікера.
Академічна кар’єра
Професійна кар’єра Рікера розпочалася з викладання у низці інститутів у Франції (1933–1948). У 1948 році він став професором у Страсбурзькому університеті, де працював до 1956 року. Пізніше він перейшов до Паризького університету в Нантері (нині Університет Париж X), де викладав до 1970 року. Окрім Франції, Рікер також викладав у США, зокрема в Чиказькому університеті (1971–1991), де його ідеї знайшли нову аудиторію.
Філософський підхід
Поль Рікер відомий своїми спробами поєднати різні філософські традиції. Він намагався стати посередником між феноменологією, структуралізмом, постструктуралізмом та герменевтикою. Його філософський підхід базувався на ідеї, що інтерпретація тексту чи досвіду завжди включає діалектику позитивних і негативних аспектів. Це стало основою його критичного аналізу таких інтерпретаційних традицій, як фрейдизм і марксизм.
Рікер також зосереджувався на мові як інструменті інтерпретації. Він вважав, що мова не лише передає значення, але й формує його. Цей підхід дозволив йому інтегрувати сучасні лінгвістичні теорії з традиціями біблійної екзегези, що надало його працям унікального теологічного відтінку.
Герменевтика та інтерпретація
Одним із ключових внесків Рікера до філософії стала його робота в галузі герменевтики — науки про інтерпретацію текстів. Він розвивав ідею, що інтерпретація завжди є процесом, який включає діалог між текстом і читачем. Цей підхід дозволив йому поєднати феноменологічну традицію з сучасними теоріями інтерпретації.
У своїй праці «Конфлікт інтерпретацій» (1969) Рікер досліджував, як різні інтерпретаційні підходи можуть суперечити один одному, але водночас доповнювати. Він вважав, що конфлікт інтерпретацій є невід’ємною частиною розуміння тексту чи досвіду.
Біблійна екзегеза та теологія
Однією з найважливіших сторін творчості Рікера був його інтерес до біблійної екзегези. Він вважав, що сучасні методи інтерпретації тексту можуть бути застосовані до біблійних текстів, що дозволяє по-новому зрозуміти їхнє значення. Цей підхід дозволив йому поєднати філософську герменевтику з теологічними дослідженнями.
Поль Рікер залишив значний слід у сучасній філософії, зокрема в галузі герменевтики, феноменології та інтерпретаційної теорії. Його праці продовжують впливати на філософів, теологів та літературних критиків. Він показав, як різні філософські традиції можуть бути інтегровані для створення нових методів розуміння тексту та досвіду.
Іван Гудзенко
