Майбутнім королем став Станіслав Понятковський. У 1767 році через тиски імператорської влади конституцію Ресчі Посполитої. Причиною розгортання військової компанії проти Речі Посполитої є Барська конфедерація католицького духовенства як різкий виступ проти Російської імперії, васала –короля.
У 1768 році Османська імперія підтримала конфедерацію, що викликало нову війну між нею та Російською імперією. Російсько-турецька війна стала результатом підтримки Речі Посполитої Туреччиною і закінчилася успіхом російської імперської влади.
Такі події неабияк схвилювали Австрію, інтереси котрої поширювалися на Молдову і Валахію. Австрія бачила наміри Російської імперії, небезпеку, що може торкнутися Балкан. Пруссія мала зацікавлення у підтримці турків як потенційних союзників, щоби протистояти Речі Посполитій з іншими державами (маються на увазі Австрія і Росія).
Після окупації Російською імперією Дунайських князівств, король Пруссії Фрідріх ІІ з австрійською ерцгерцогинею Марією Терезією притримувалися думки аби задовільнити територіальні претензії недавнього опонента стосовно територій Речі Посполитої. Тиск Пруссії з метою анексування північної частини Речі Посполитої і запобігання від альянсу між Австрією та Туреччиною стали розумним політичним ходом. Російська імперія не могла не погодитися щодо розподілу самої Речі Посполитої.
Перший поділ Речі Посполитої відбувся у 1772 році, супроводжувався відібранням третини територій держави Росією, Пруссією, Австрією із затвердженням «Роздільного сейму» навесні 1773 року і схвалення ним низки реформ: створення міністерства освіти, збільшення чисельності армії разом з фінансуванням, сформування Постійної ради, куди входили сенат та польська шляхта, з обмеженими законодавчими повноваженнями щодо питань міжнародних відносин, юстиції, матеріально-фінансового забезпечення, внутрішніх справ з армією.
У 1772 році взимку у місті Петербург між Пруссією, Росією, а влітку Австрією був підписаний договір щодо поділу Речі Посполитої. Три армії рушили на Річ Посполиту, котра навіть не очікувала такого удару. Прусське королівство завоювало Поморя ( територія, яка простягалася від міста Гданськ до Торуня). Куяву та Великопольщу (площа – 36 000 квадратних метрів з населенням 580 000 чоловік ), Габссбургзькій монархії дісталася Малопольща та Галиччина, Руське, Белзьке, західні околиці Волинського та Подільського воєводств (загальна площа складає 83 000 квадратних метрів з населенням 2 млн.650 000 чоловік), Російська імперія захопила територію східно-білоруських земель з містами Полоцьк, Вітебськ, Мситиславль, Ліфляндію площею в 92 000 квадратних метрів і населенням – 1 млн. 300 000.
Для того, щоб анексії набули законності восени у 1772 році польський сейм і король Станіслав затвердили документ, в якому йшлося про не претендування на території, що потрапили під окупацію.
У 1776 році завдяки королю Станіславу Понятковському ініційовано підготовлення правового кодексу, написаного два роки при керівнику Анджею Замойському, передбачення посилення влади короля, звіт чиновництва перед сеймом, контролювання церковних фінансів, з обмеженням прав шляхти і покращеним правовим становищем селян та міщан. Ухваленню цього «Кодексу Замойського» у 1780 році перешкоджала Росія. А тому навесні у 1791 році нова конституція країни була затверджена.
Міщани та шляхта як відомо були політично рівноправні. Уряд захищав селян, а депутатів позбавляв права вето. Проведені Понятковським реформи нікого не влаштовували, в тому числі магнатів з військовими, котрими за слабкості держави отримувалася вигода. Державу утримував Станіслав Потоцький та Северин Жевуський.
14 травня того ж самого року сформувалася антиконституційна конфедерація з оголошенням Чотирирічного сейму як нелегітимного, його рішення – протиправні. Особисто звернулися до російської імператриці про повернення свободи та законності Речі Посполитій. З середини XVІІІ століття Річ Посполита втрачає європейський статусі як держава, позиції послаблюються, стає беззахисною, вразливою для ворогів.
Навесні 1792 року Російська імперія закінчує війту з Туреччиною, здійснює вторгнення на Правобережну Україну, а через два місяці досягає Волині. Польський король не зміг отримати гарантії договору, укладеного з Пруссією, а тому приєднується до Тарговицької конфедерації. Таким чином країна була залишена прихильниками конституції, яку вони прийняли.
У 1793 році між Пруссією та Російською імперією підписувалася конвенція щодо другого поділу Речі Посполитої, в результаті якої Пруссії дісталися Гданськ, Торунь, Мазовія з половиною Краківського воєводства, місто Ченстохов, тоді ж як імперіалістам – Білорусія, Україна із усіма землями, взятими за основу попередньої конфедерації. Тиск Російської імперії у 1793 році змусив сейм в Гродно відмінити конституцію (ще у 1791 році була ліквідована Тарговицька конфедерація із затвердженням анексії земель Речі Посполитої).
Річ Посполиту не захистила жодна із європейських держав, крах котрої був неминучим. У 1793 році відбувається її другий поділ, а внаслідок невдалого повстання Григора Костюшка і остаточної поразки у 1795 році – третій. Це стало результатом недбальства і нерозумної політики її керівників. А тому з впевненістю можна говорити, що об’єднана донедавна Корона Польська із Великим князівством Литовським в Річ Посполиту потерпіла краху і вже не існувала, оскільки тріумф дістався іншим.
Будь-які спроби щодо відновлення державності в період ХІХ століття виявилися невдалими, враховуючи два повстання в листопаді 1830 і січні 1863 року. Усе це тривало до 1918 року, в який Австро-Угорська та Російська імперія зазнають поразок.
Переможцем у Першій світовій війні виходить полководець Юзеф Пілсудький. На початку 11 листопада у 1918 році він формує демократичний уряд Польщі. Потім цей процес продовжувався до утворення Польської Республіки. Пілдсудський запам’ятався в історії жорстокими методами правління, так як був взятий курс ополячення, мали місце переслідування, катування, вбивства незгідних із його політикою.
Пегас
