Перший розділ — «Сює ер…» («Навчатися та…»)
1-1.
Конфуцій сказав:
«Навчатись, і в належний час застосовувати те, чого ви навчились на практиці, хіба це не радує вас? Хіба ви не радієте, зустрівши друга, який повернувся із далеких країв? Люди не знають його, а він не сумує. Хіба така людина не є досконалою (цюнь-цзи)?»
1-2.
Учень Конфуція Ю-цзи сказав:
«Серед людей мало таких, хто, шануючи батьків і поважаючи старших родичів, був би схильним виступати проти тих, що стоять вище, і зовсім немає таких, хто є не схильним виступати проти тих, що стоять вище, але любить влаштовувати безлади. Досконала людина старанно закладає основи своєї осообистості. Коли ж основи закладені, тоді виникає Дао. Що ж до пошани до батьків і поважного відношення до старших родичів, то хіба не із цих принципів складаються основи гуманності досконалої людини?»
1-3.
Конфуцій сказав:
«Наскільки рідко бувають гуманними ті, хто приємний зовнішністю і вправний у словах!»
1-4.
Учень Конфуція філософ Цзен-цзи сказав:
«Я щоденно роблю собі самому потрійну перевірку. Перш ніж що-небудь вжити, я з’ясовую: чи не проявляю я невірності по відношенню до оточуючих, чи не висловлюю я тим самим недовіру своїм друзям, і останнє – чи не застосовую я на практиці те, що вже отримав від свого Вчителя?»
1-5.
Конфуцій сказав:
«При керуванні державою, яка має у своєму розпорядженні тисячу бойових колісниць, необхідно: заслужити довіру, з шаною виконуючи свої обов’язки, проявляти піклування про людей, суворо спостерігаючи за державними витратами, і зробити так, щоб народ займався належною справою в належний час».
1-6.
Конфуцій сказав:
«Коли юнаки знаходяться вдома, вони повинні мати шану до батьків. Коли ж вони виходять з дому, вони повинні з повагою відноситись до старших. Вони повинні бути щирими і користуватися довірою, сильно любити оточуючих і зближуватись з гуманними людьми. Якщо після виконання всіх цих вимог у молодих людей залишаються ще сили, то їх належить віддати вивченню письмового спадку».
1-7.
Учень Конфуція Цзи-ся сказав:
«Якщо про того, хто не надає значення зовнішній красі, а цінить мудрість, хто вміє віддати всі свої сили служінню батькам, хто може пожертвувати собою заради володаря,
хто користується довірою у відносинах з друзями, мені скажуть, що він неук, я все одно буду вважати його науковцем.
1-8.
Якщо у вигляді досконалої людини немає торжества, то він не викликає до себе поваги. При відсутності торжества люди не відносяться до нього серйозно, навіть, якщо він і володіє науковістю. Вище всього потрібно ставити вірність і довіру. Не слід заводити друзів, які були б нижче вас самих по моральним якостям. Не соромтесь виправляти свої помилки».
1-9.
Філософ Цзен-цзи сказав:
«Якщо кожен з увагою стане відноситись до здійснення поховальних обрядів, і при здійсненні жертвоприношень предкам буде прагнути думкою до далеких, тоді добродійні благодійні сили в народі будуть ставати все сильнішими і сильнішими».
1-10.
Деякий Цзин –цинь запитав в одного із найближчих учнів Конфуція Цзин-гуна:
«Я знаю, що коли Вчитель приїжджав в яку-небудь державу, то він неодмінно наводив довідки про місцеве керування. Чи запитував він про це, чи люди самі йому розповідали?»
Цзин-гун відповів:
«Вчитель був м’яким і добродійним, скромним, таким, що всім уступав. Цим він і добивався всього. Тому він дізнавався про методи керування країною зовсім не так, як інші».
1-11.
Конфуцій сказав:
«Доки ваш батько живий, належить дивитись на його волю. Коли ваш батько помре, належить дивитись на його поведінку при житті. Не слід нічого змінювати в Шляху батька протягом трьох років. Таку поведінку можна назвати пошану до батьків».
1-12.
Ю-цзи сказав:
«У застосуванні ритуала вище всього ціниться гармонія. В шляху стародавніх володарів саме вона шанувалася прекрасною. В справах і мале, і велике виходило з неї. Але якщо в справах виникає важкість, а ви будете підходити до гармонії як до гармонії, не надаючи їй ритуальних форм, то з цього нічого не вийде».
1-13.
Ю-цзи сказав:
«Якщо довіра між людьми заснована на обов’язку, то словам цих людей можна вірити. Якщо шанобливе відношення між людьми засноване на належних нормах поведінки ( чи: на правильному ритуалі), то вони не осоромлять один одного. Якщо при спілкуванні такі люди не виходять за межі тих, хто їм близький , то на таких людей можна покластися».
1-14.
Конфуцій сказав:
«Досконала людина їсть не для того, щоб насититись, і живе не для того, щоб придбати спокій. Досконала людина розумна у справах і обережна у словах. Він прагне до спілкування з тими, хто набув Дао, щоб виправляти себе. Про такк людину можна сказати, що вона любить навчатись».
1-15.
Цзи –гун спитав:
«Як оцінити людину, яка живучи бідно, не починає підлещуватись, а розбагатівши, не стає зарозумілою?»
Конфуцій відповів:
«Так себе поводити можна. Але ще більш похвально, коли людина, будучи бідною, перебуває у веселому настрої, а будучи багатою, любить належні норми поведінки».
Цзи-гун сказав:
«Чи не на це натякають рядки із «Книги пісень»:
«Ріжуть і полірують, вирізають і шліфують?»
Конфуцій сказав:
«З вами можна говорити про «Книгу пісень». Коли я Вам кажу про те, що пішло, Ви вже знаєте про те, що прийде».
1-16.
Конфуцій сказав:
«Не сумуй про те, що люди не знають тебе, сумуй про те, що ти не знаєш людей».
Коментарі до першого розділу Сює ер книги Конфуція «Лунь Юй» (Бесіди і настанови).
«Люнь юй» — це головна книга Конфуціанства. Представники релігії Конфуція вважають її сакральною, хоча як релігійна вона не має ніякої ціності і взагалі вона є своєрідною філософською бесідою між учителем і його учнями. В першому розділі ми спостерігаємо бесіду між Конфуцієм і його учнями. Конфуцій дає запитання учням. Учні дають відповіді, але він не завжди з ними погоджується. Головними питаннями першого розділу є відносини між батьками і дітьми, а також Конфуцій вихваляє чоловіка, бо чоловік він глава свого роду. Чим старший чоловік тим він є мудріший, з кожним роком чоловік мудрішає. Конфуцій пише, що кожен син повинен не підавати сумніву слова та вчинки свого батька, і не має значення чи батько має рацію, якщо син перечить батькові і підає сумніву слова і ідеї батька то батько має право вигнати сина з дому. Крім цього батько може поскаржитися царю на сина, і цар може покарати його. Також в першому розділі зачіпаються проблеми народу. Конфуцій пише, що якщо народ буде приносити жертви своїм предкам, то такий народ завжди буде існувати в гармонії і в щасті.
