Пашупати відігравали важливу роль у формуванні раннього індуїзму. Їхнє вчення справило значний вплив на регіони Гуджарату та Раджастану, де воно зберігалося щонайменше до XII століття. Через розширення індійського культурного простору в епоху індуїстських королівств секта також поширилася за межі Індії — зокрема на острів Ява (Індонезія) та територію сучасної Камбоджі.
Міфологічне та історичне походження Лакуліши
Пашупати згадуються в епічній літературі, зокрема в Махабхараті, а також у пуранічних джерелах Ваю-пурані та Лінга-пурані. Згідно з цими текстами, сам Шива провістив своє майбутнє втілення в епоху, коли Вішну з’явиться у формі Крішни (Васудеви). У цей період Шива мав увійти в мертве тіло та втілитися як Лакуліша, вчитель з палицею (лакул), що символізує аскезу та владу над тілесним.
Історичні згадки про вчителя Лакуліша датуються періодом між X та XIII століттями. Його послідовники вважали його прямим втіленням Шиви. У порівнянні з культом Васудеви, де втілення Крішни виступає як божественна місія, Лакуліша теж розглядається як реформатор і провідник сакрального знання. Деякі дослідники датують виникнення секти II століттям до н.е., тоді як інші вважають більш імовірним II століття н.е.
Аскетичні практики та ритуальна дисципліна
Аскетичний спосіб життя пашупатів мав виразні ритуальні характеристики. Найважливішими були щоденні обряди, що включали триразове обмазування тіла попелом — знаком відречення від тілесного світу. Вони практикували медитацію, а також спів мантри «Ом», яка в індуїстській філософії є звуковим утіленням космічного принципу.
У своїй найбільш ранній формі традиція Пашупата мала виразний антиномічний характер. Вона була спрямована на порушення соціальних і релігійних норм задля духовного визволення. Ця спрямованість згодом вилилася в радикальні форми містицизму, що призвели до виникнення двох крайніх сект — Капаліка та Каламукха. Вони перейняли крайні ритуали, такі як поклоніння на кладовищах, вживання алкоголю та сексуальні практики в контексті трансцендентного звільнення.
Пашупати і трансформація в межах шиваїзму
Внаслідок зловживань і спотворення первинної доктрини, секта Пашупата частково втратила свій авторитет у індійському релігійному полі. Це призвело до поступового переходу деяких її прибічників до більш поміркованих форм шиваїзму. Особливу роль у цьому процесі відіграла школа шайва-сіддханти, яка систематизувала філософське вчення про Шиву, поєднуючи ритуалізм із метафізикою.
Іван Гудзенко
