Українське літературознавство представлене  не менш важливою особистістю ХІХ століття – Пантелеймоном Олександровичем Кулішем.

Письменник народився на початку літа 1819 року  в місті Вороніж, що на той час входило до Глухівського повіту Чернігівської губернії (зараз Сумська область Шосткінського району). Його батьки – заможний селянин Олександр Андрійович та дочка козацького сотника Гладкого Катерина.  Свої дитячі роки Пантелеймон провів на хуторі, його овіювала народна традиційна атмосфера слів, пісень, казок, легенд, завдяки яким відбувалося формування характеру Куліша.

Пантелеймон Куліш - життя і творчість

Наприкінці 1830 – х років –вільний слухач лекцій при Київському університеті, Спроби вступу в престижний навчальний заклад були доволі непростими, адже необхідне було підтвердження документу щодо дворянського походження.  Слухання лекцій на двох факультетах вплинули на подальше формування життя письменника. Він зумів досягти мети – стати викладачем Луцького дворянського училища.

Працював на різних посадах в містах: Київ, Рівне. Журнал «Современнік» 1845 року опублікував перші розділи «Чорної ради», після чого здобув громадське визнання.  Отримує запрошення на викладання  від Петербурзького університету, а точніше ректора цього вузу Плетньова. Пізніше Кулішем від Академії наук  було отримано направлення  з метою вивчення словянських мов, історії, культури і мистецтва.

Взимку 1847 року відбулося одруження з Олександрою Білозерською, сестрою Василя Білозерського. Пантелеймон та Олена вирушають в місто Прагу (Чехія), оскільки Акандемія наук дала  направлення наукове відрядження  Кулішеві. Не доїхавши до місця призначення, в дорозі був заарештований  у місті Варшава (Польща). Важкі роки поневіряння довелося пережити їм обом, що лягли тягарем на долю молодого подружжя. Не рвове напруження далося в знаки Олександрі Михайлівній, яка не зуміла народити дитину для Куліша та стати її матір’ю. Зрив вагітності дружини негативно відобразився і на чоловіку.

Олександра була не лише підтримкою, захисницею і вірною дружиною для нього. Перебуваючи у ностальгії,  яка охоплювала душу, Куліш виявляє  прагнення романтичних захоплень.  Епістолярні романи Куліша з добродійкою Олександрою села Калюжинець  терплячки зносила його дружина, чекаючи моменту врівноваження свого чоловіка, якого справді кохала.  Це призвело до налагодження сімейного подружнього життя. У 1858 році вирушили за межі України.  Проте романтичні забави Куліша не припинялися. Він захоплювався Марією Марківною, потім Параскевою Глібівною.

І що дуже цікаво, Куліш обирає мистецтво романіста, читаю світову класику, займається штудіюванням європейської мови та письменництвом.  Розпочинає творчу роботу, не зважаючи на дію забороненого указу щодо друкарства. З 1856 по 1857 рік – у двотомному виданні виходять «Записки о Южной Руси», викликані  загальним схваленням.  У 1857 році світ побачив  роман Куліша, який отримав назву «Чорна рада»,  буквар і читанку «Граматка», «Народні оповідання» на українській мові.

Письменник пише й  історичні оповідання «Хмельниччина», «Виговщина» (були опубліковані у 1861 році в журналі  «Основа»).  Праця у Варшаві, Відні і Петербурзі принесла творчі плоди, в результаті яких з’явилося тритомне видання під назвою «История воссоединения Руси» , правда реакція громадськості на яку була досить обурливою.  Емський указ 1876 року припинив будь-яку друкарську діяльність на українській мові. Пантелеймону Кулішу доводиться бути  «гнаним за правду». Перебравшись  на хутір Миронівку, що на Чернігівщині, перейменовує його у Ганнину Пустинь (таким був літературний псевдонім його дружини Ганни Барвінок).

Працює над укладанням збірки «Хуторская философия и удаленная от света поэзия », чомусь її було заборонено, а з продажу вилучили видання твору. Останні роки свого життя присвячує перекладацькій діяльності.  Йому таки не вдалося реалізувати те, що він розпочав. На початку зими 1879 року  життя молодого літературознавця, етнографа обірвалося.

Пегас