Значну частину життя Панаетій провів у Римі, де став частиною інтелектуального кола Сципіона Еміліана — одного з найвпливовіших політиків та військових діячів того часу. Це оточення, до якого також входив історик Полібій, сприяло поширенню грецької філософії серед римської еліти. Панаетій супроводжував Сципіона під час дипломатичної місії на Схід (бл. 140 р. до н. е.), що свідчить про його високий авторитет не лише як мислителя, але й як радника.
Гуманізація стоїцизму
На відміну від ранніх стоїків, які акцентували на суворій самодисципліні та байдужості до зовнішніх обставин, Панаетій запропонував пом’якшену версію вчення. Він наголошував на важливості соціальної відповідальності, гармонії з природою та розвитку доброчесності в повсякденному житті. Ця гуманістична тенденція знайшла відображення в його трактаті «Про належне» (Περὶ τοῦ καθήκοντος), який став основою для знаменитої праці Цицерона «De Officiis» («Про обов’язки»).
Після смерті Антипатра, Панаетій очолив стоїчну школу в Афінах, де викладав протягом останніх двох десятиліть свого життя. Серед його учнів особливо виділявся Посейдоній з Апамеї, який згодом розвинув ідеї свого вчителя, інтегрувавши їх із науковими дослідженнями.
На жаль, жоден із оригінальних текстів Панаетія не зберігся до наших днів, але його ідеї продовжують жити через твори Цицерона, Сенеки та інших римських мислителів. Його підхід до філософії як практичного керівництва для життя залишається актуальним і в сучасних дослідженнях античної етики.
Іван Гудзенко
