Полеміка з матеріалізмом
Філософський контекст діяльності Юркевича визначався поширенням натуралізму та матеріалізму в європейській науці. Він виступає з принциповою критикою редукції свідомості до фізіологічних процесів. Юркевич доводить, що психічне життя не можна повністю пояснити біологією. Духовні акти — віра, моральний вибір, любов, творчість — мають надприродний вимір і не зводяться до механічних причин.
Серце як центр духовного життя
Ключова ідея мислителя — поняття серця. Серце у Юркевича — не емоційна метафора, а онтологічна категорія. Воно є осередком цілісності людини, місцем зустрічі розуму, волі та морального переживання. Розум може пізнавати істини логічно, але моральна істина відкривається через внутрішній досвід. Серце є джерелом цінностей і духовної інтенції. Це означає, що людина не зводиться до раціональної істоти; її сутність має глибший, особистісний вимір.
Антропологічна структура людини
Юркевич розвиває цілісну християнську антропологію. Людина складається не лише з тіла і свідомості, а має духовний центр, через який відбувається моральне самовизначення. Свобода трактується як внутрішня здатність діяти згідно з моральним законом. Цей закон не є зовнішньою нормою — він укорінений у самому серці людини. У цьому аспекті українська традиція знову підкреслює антропологічну спрямованість.
Вплив німецького ідеалізму
Юркевич був добре обізнаний із німецькою класичною філософією — особливо з ідеями Канта і Шеллінга. Проте він не стає їхнім послідовником у прямому сенсі.
Його підхід відрізняється наголосом на внутрішньому духовному досвіді як першооснові філософії. Там, де раціоналізм шукає логічну систему, Юркевич наголошує на морально-особистісному вимірі істини.
Філософія серця і українська традиція
Концепція серця має глибоке коріння в українській культурі. Вона перегукується з бароковою духовністю та творчістю Сковороди, але отримує академічне й системне обґрунтування. Юркевич вперше в українській філософії чітко сформулював тезу про те, що істина не лише мислиться, а й переживається.
«Філософія серця» — це не просто культурний феномен, а концепція, що наголошує на цілісності людського буття. Вона утверджує думку, що моральна істина пізнається не лише інтелектом, а глибинним духовним переживанням.
Іван Гудзенко
