Народившись у Парижі, Шаррон спочатку вивчав право, проте згодом звернувся до теології. Його красномовство та глибина проповідей принесли йому славу, і він став духовним наставником Маргарити Французької, королеви Наварри. Незважаючи на успішну кар’єру в церковних колах (зокрема, як канонік у Бордо), у 1589 році він спробував прийняти чернечий постриг, але отримав відмову через вік.
Важливим етапом у його житті стала зустріч із Мішелем де Монтенем, відомим есеїстом і філософом-скептиком. Під впливом Монтеня Шаррон розвинув власну філософську систему, що поєднувала традиційний католицизм із радикальним сумнівом у можливості пізнання абсолютних істин.
Основні праці: між скептицизмом і вірою
У своїх головних творах — «Les Trois Vérités» (1593) та «De la sagesse» (1601) — Шаррон досліджував межі людського пізнання та роль віри в моральному житті.
- «Les Trois Vérités»був написаний як полемічний трактат проти кальвінізму. У ньому Шаррон стверджував, що Бога неможливо пізнати розумом через його трансцендентність, а отже, лише авторитет Церкви може бути гарантом істини. Ця позиція відображала його прихильність до Контрреформації, хоча й із елементами філософського сумніву.
- «De la sagesse»став революційним для свого часу. Шаррон доводив, що людський розум ненадійний, а істинна мудрість полягає в усвідомленні власного незнання. Водночас він запропонував світську концепцію етики: мудра людина, позбавлена божественного одкровення, має жити відповідно до законів природи. Ця ідея зробила його одним із перших мислителів, які обґрунтували мораль незалежно від релігії.
Суперечки та спадщина
«De la sagesse» викликав гостру реакцію:
- Критики (зокрема єзуїт Франсуа Гарасс) звинувачували Шаррона в атеїзмі та вільнодумстві.
- Прихильники (наприклад, єпископ Клод Дормі) вбачали в ньому захисника християнства від раціоналістичних крайнощів.
Сучасні дослідники продовжують дебатувати про справжні погляди Шаррона. Його «Discours chrestiens» (1600) свідчать про глибоку віру, але окремі фрагменти «De la sagesse» можуть натякати на прихований агностицизм.
П’єр Шаррон залишається важливою фігурою в історії ідей. Його синтез скептицизму та християнства вплинув на таких мислителів, як П’єр Бейль та Девід Юм, а його етичні теорії передбачили Просвітництво.
Іван Гудзенко
