Сенс Громової Свічки — Громова Свічка є: захистом від блискавки, пожежі, бурі та інших стихійних лих; оберегом дому й роду; носієм очищення. Її не використовували щодня — лише в особливі моменти.
Час виготовлення – свято Громниці (1 та 2 лютого). Іноді (дуже рідко) траплялося під час першої весняної грози або у ніч повного місяця перед грозовим періодом. Вірили, що свічка «оживає», якщо в час її виготовлення або освячення чутно грім.
З чого зазвичай виготовляли Громову свічку? натуральний бджолиний віск (обов’язково чистий), інколи гніт з льону або конопель. Іноді у віск додавали попіл згорілих гілок дерева, ураженого блискавкою та трави (звіробій, полин, чебрець), а також краплю меду.
Громова свічка часто була товстою або сплетеною з трьох воскових джгутів (символ трьох світів: Яви, Нави, Прави).
Обряд виготовлення (узагальнена реконструкція). 1. Очищення. Майстер (або господар дому) омивав руки, мовчки налаштовувався, іноді постився протягом доби. 2. Плавлення воску. Віск топили на живому вогні — від жару або полум’я свічок). 3. Формування свічки. Виливали або скручували вручну, читаючи замовляння до Роду Всевишнього. Або короткі формули захисту – заклик Небесного Вогню»).
Застосування — Громову Свічку: запалювали під час сильної грози (або інших стихійних лих) — для відведення блискавки або іншої загрози; ставили біля вікна або печі; використовували під час хвороб, «страху», наврочення; запалювали при народженні або смерті — як світло переходу;
Гасили не задуванням, а притисканням або спеціальним ковпачком.
Світоглядне значення — для слов’ян громова свічка була зменшеним образом небесного вогню; символом контролю хаосу; знаком союзу людини з силами Неба та Божеств.
У мольфарській і волхвівській традиції вона була вважалась активним предметом, а не просто символом.
Ігор Мехеда
