Мислитель походив з міста Апамея, розташованого неподалік сучасного Хімса в Сирії. Попри відсутність біографічних даних, його твори засвідчують глибоку обізнаність із юдейською релігійною традицією. Деякі дослідники припускають, що він міг бути знайомим із ранньохристиянською думкою. Його власне ім’я ймовірно є грецьким перекладом семітського оригіналу, що узгоджується з його постійним інтересом до близькосхідних духовних джерел.
У своїй філософії Нуменій прагнув з’ясувати, яким чином платонівські ідеї могли бути пов’язані з ученнями стародавнього Сходу. Його зацікавлення охоплювало індуїстську доктрину переселення душ, юдейське вчення про єдиного Бога, уявлення про божественну трійцю функцій, а також дуалістичні елементи гностичних і герметичних релігійних течій. Саме тому Нуменій називав Платона «аттизуючим Мойсеєм», вважаючи грецьку філософію відлунням більш ранньої східної мудрості.
Філософська система
Центральним елементом його думки є онтологічний дуалізм, який протиставляє вічне божественне першоджерело вічній і неперетворній матерії. Нуменій означував ці начала як «монаду» та «діаду». Монада є абсолютним Богом, який перебуває у стані досконалої незмінності. Матерія постає як хаотичне й темне начало, що уособлює зло та спричиняє розпорошення буття.
Оскільки абсолютний Бог не може мати безпосереднього контакту з матерією, Нуменій вводить концепцію другого божества — Деміурга. Цей другий бог діє як посередник між першоджерелом і світом. У його природі поєднано спрямованість до вищого начала і водночас здатність впорядковувати матерію. Деміург виступає своєрідною душею світу, яка моделює космос, надаючи йому структуру. Таким чином формується тринітарна ієрархія: Бог-монада, Деміург і світова душа.
Нуменій надавав матерії негативного змісту. Він розглядав її як основу зла, що протистоїть божественному порядку. Цю властивість матерії філософ пов’язував зі «злою світовою душею» — нижчим рівнем космічного існування, який віддаляє людину від справжнього духовного життя.
Антропологія
Людина, за Нуменієм, є істотою, в якій відбита загальна структура світу. Її тіло пов’язане з матеріальним началом, а душа належить до сфери духовного. Проте й сама душа має подвійну природу: раціональну частину, спрямовану до божественного, та ірраціональну, яка тяжіє до матеріального та пристрасного. Такий дуалізм створює напругу між тілом і розумом, матеріальними прихильностями та духовним покликанням.
Життя людини, за Нуменієм, є процесом звільнення від дії матерії. Здобуття істини відбувається через очищення розуму, подолання ірраціональних імпульсів і повернення до божественного джерела. Це наближало його антропологію до пізнішого неоплатонічного вчення, у якому духовне піднесення й «поворот до Єдиного» стане центральною темою.
Збережені твори
До нашого часу дійшли лише фрагменти праць Нуменія, зібрані у XIX столітті Фрідріхом Тедінґою. Серед них:
- «Про відмінності між Платоном та академіками» (Peri tēs tōn Akadēmaikōn pros Platōna diastaseōs);
- «Про таємні доктрини Платона» (Peri tōn para Platōni aporrhētōn);
- «Про благо» (Peri tagathou);
- «Про незнищенність душі» (Peri aphtharsias psychēs).
Ці тексти дозволяють реконструювати головні елементи його філософської системи та оцінити її вплив на подальший розвиток античної метафізики.
У добу Відродження інтерес до Нуменія знову активізувався. Гуманісти, які шукали «прамудрість» давнього світу, розглядали його як одного з тих мислителів, що намагалися з’єднати грецьку філософію з релігійною традицією Сходу. Його пошуки універсальної теології стали важливими для формування ренесансних уявлень про єдність філософії та релігії.
Іван Гудзенко
