Яку ж таємницю несе собою знайдений сучасними науковцями артефакт історії розвитку людства?
Мова торкатиметься саме біблійного артефакту – Ковчегу. Науковці намагаються довести: Ноїв Ковчег є реальністю чи просто міфом?
В текстах Біблії, а точніше одного із розділів Тори – книги Буття описується історія людства до моменту всесвітнього потопу. Як стверджує передання, 2500 років до нашої ери на Землі відбувся потоп, в результаті якого вдалося врятуватися Ною з сім’єю, інші ж загинули. Якби не було потопу у той час, то про Ноїв ковчег вже б не йшла мова. Якщо ж одні науковці говорять про відсутність глобальної повені, то доводячи протилежне стверджують про покриття Месопотамії водою повністю, що сталося декілька тисячоліть тому. Ще не менш важливим доказом слугуватимуть виявлені сліди древнього моря в горах Туреччини.
Повертаючись все ж таки до біблійного тексту, знаходимо вказівку Творця щодо будівництва Ноєм ковчегу. Йдеться насамперед про розміри ковчега: довжина триста ліктів (лікоть рівний 52,3 см; 157 метрів), ширина п’ятдесят (26 метрів), висота тридцять (15метрів). Сакральні книги релігійних конфесій точно вказують на місце зупинки ковчега – Араратські гори. Ще 275 року до нашої ери вавилонський літописець Бероес говорив про знаходження Ковчегу Ноя в Арараті.
Про це також згадують Йосиф Флавій з Миколаєм Дамаським в творах «Юдейська війна» і «Хроніки світу». Останній називає високу гору Вірменії – Барісом, де шукали порятунку ті, що намагалися уникнути потопу (Баріс вірменською — Арарат). Пізніше про знахідку опише у своїй книзі мандрівник Марко Поло. Заявляє на увесь світ, що ковчег захований на гірській вершині під снігами, куди людині немає доступу.
В описі францисканського монаха Одеріха містяться розповіді місцевих про неможливість зійти на гору Арарат, що може не сподобатися Богу. І дійсно передгір’я сповнені небезпеки для дослідників, а тому не варто ризикувати своїм життям. В тім труднощі не зупинили сміливців у пошуках розгадування давньої загадки. Першу спробу здійснив 1829 року француз Фредерік Парро, в честь якого отримав назву льодовик північно-західного схилу гори Арарат.
У французького альпініста не стояла мета знайти Ковчег, швидше за все це був спортивний інтерес. З 1856 року другу спробу зробили англійці. Троє сміливців вирішили переконати інших, що не існує ніякого ковчегу, а Біблія є лише збірником міфів і не більше. Та на превелике здивування те, що вони намагалися заперечити виявилося реальністю. Найнятим за гроші провідникам вони погрожували, якщо хтось довідається, то на них чекає смерть.
У 1876 році англійським лордом Брайсом було знайдено дерев’яний шматок, довжина якого сягала 1,3 метри. Шматок знахідки привезено ним додому. Проте до своєї смерті один із них розповів про цю експедицію з англійцями, а також про те, що здавалося міфом уже не міф, а швидше реальність. Пошуками ковчегу займалися в період правління російського імператора Миколи ІІ. Одним із льотчиків Росковіцьким було помічено рештки чудесного артефакту, на жаль експедиційні матеріали знищили при Троцькому, порахувавши їх такими, що шкодять революційній справі.
У 1959 році при розгляді аерофотознімків турецьким військовим капітаном Ілханом Дурупінаром знайдено об’єкт, який нагадував за формою велике судно. За площею даний об’єкт перевищував футбольний стадіон. Висота розташування об’єкту сягала 2000 метрів між кордонами Туреччини з Іраном. Фото відразу ж відправили в Огайський університет, де експертом підтверджено безсумнівність ковчегу. Американці прибувають до Туреччини і в супроводі капітана Ілхана йдуть до місця знахідки. Взявши проби, не зуміли нічого знайти, оголосивши на увесь світ, що ковчег є природним явищем.
У 1977 році Роном Ваятом отримано офіційний дозвіл щодо ведення розкопок. Внаслідок ретельних досліджень Ваята було виявлено закам’янілу деревину. Напрочуд об’єкт відповідав за розмірами, зазначеними в біблійному описі. Хімічний аналіз продемонстрував заміщення деревини мінералами, збереження внутрішньої структури з формою. Дивує те, що історія про Ноїв Ковчег з наукової точки зору недостовірна, а от з релігійної – правдива.
Панас Вернигора
