Клінічне визначення та діагностика
Нарцисичний розлад особистості (НРО) офіційно визначено в Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5, 2013) як сукупність стабільних рис і функціональних порушень. Основні характеристики включають:
- грандіозність (переконаність у власній винятковості);
- прагнення до уваги та захоплення;
- хронічне порушення емпатії;
- експлуатація інших у міжособистісних стосунках;
- поверхневі емоційні зв’язки.
Ці риси повинні бути стабільними в часі та не можуть пояснюватися виключно іншим психічним захворюванням, вживанням психоактивних речовин або нормальними етапами розвитку.
Нарцисизм у контексті «темної тріади»
У сучасній психології він розглядається як один з елементів так званої «темної тріади» разом з макіавеллізмом та психопатією. Ці три риси поєднуються в осіб, схильних до маніпулятивної, безжальної і егоцентричної поведінки. Нарцисизм у цьому контексті є формою хронічної регуляції самооцінки через міжособистісні механізми.
Тип особистості: субклінічні прояви
Окрім клінічного НРО, дослідники виділяють нарцисичний тип особистості — менш екстремальну, проте подібну за характеристиками форму, що залишається в межах нормативної особистісної варіативності. Такі особи мають підвищену потребу в позитивному зворотному зв’язку, чутливі до соціального визнання, і активно маніпулюють іншими задля підтримки позитивного образу «Я».
Методи оцінки
Одним із найпоширеніших інструментів вимірювання є Опитувальник нарцисичної особистості (Narcissistic Personality Inventory, NPI). Це інструмент самооцінки, який включає серію пар альтернативних тверджень. Наприклад: «Люди визнають мій авторитет» проти «Бути авторитетом не так вже й важливо для мене». Високі бали за NPI корелюють з поведінковими проявами нарцисизму: зарозумілістю, переоцінкою власних можливостей та агресивністю. Особи з клінічним діагнозом НРО, як правило, мають вищі показники за NPI, ніж особи з іншими психічними розладами або контрольні групи.
Нарцисизм — складне багатовимірне явище, що охоплює як клінічно значущі порушення особистості, так і варіації у межах норми. Його вивчення є критичним для розуміння міжособистісної динаміки, формування самооцінки та соціальної поведінки. Подальші дослідження повинні зосередитися на уточненні нейропсихологічних основ нарцисизму, його ролі у цифровому середовищі та можливостях психотерапевтичної корекції.
Іван Гудзенко
