Культ і храми Набу
Важливим осередком культу Набу було місто Борсіппа, розташоване неподалік Вавилона. Тут стояв головний храм божества — Езіда, який вважався його особистим святилищем. У Вавилоні ж Набу мав окрему каплицю в храмі Есагіла, де перебував поруч зі своїм батьком Мардуком. На новорічному святі обох богів символічно садовили поруч, що підкреслювало їхню спільну участь у встановленні космічного порядку.
З першого тисячоліття до нашої ери культ Набу почав посідати центральне місце в теології Месопотамії. Хоча теоретично верховенство залишалося за Мардуком, саме Набу став уособленням знання, передбачення і прозорливості. Його називали «всезнаючим сином», і в народній релігійності він поступово став навіть популярнішим за свого божественного батька.
Символіка та релігійне значення
Основними символами Набу були глиняна табличка і стило — предмети, що символізували акт запису доль людей і відображали його роль як бога писемності. Він вважався не лише творцем людських доль, а й охоронцем знань і культури. У мистецтві Набу зображали з довгою бородою, у довгому вбранні, часто з циліндричною шапкою, що нагадувала царський головний убір, іноді поруч із драконом або священним тваринним символом свого батька.
Його культ мав і морально-етичне значення. Набу уособлював ідею мудрого слова, що творить порядок у світі. Його функція писаря богів надавала йому особливого авторитету серед месопотамських народів. Через це він часто зображався не як воїн чи володар, а як божество споглядання, розуму та справедливості.
Ташметум — богиня-сподвижниця Набу
Поруч із Набу завжди згадувалася його дружина Ташметум, чия постать уособлювала слухання, розуміння та прихильність. Її ім’я перекладається як «володарка слухання» або «та, що чує». Якщо Набу був тим, хто говорить і проголошує божественну волю, то Ташметум — та, хто слухає і приймає її. Вона вважалася царицею Борсіппи, а також падчеркою Мардука.
Її культ був менш розвинений, але нерозривно пов’язаний із шануванням чоловіка. Зазвичай її згадували лише у спільних молитвах і посвятах Набу. Разом вони уособлювали гармонію між словом і слухом, між знанням і сприйняттям, між божественним законом і людською покорою.
Набу в біблійній традиції
У біблійних джерелах Набу згадується під іменем Небо. Пророк Ісая (46:1) засуджує його культ разом із поклонінням Белу (Мардуку), у контексті викриття вавилонського язичництва. Це свідчить про те, що на час написання текстів Старого Завіту культ Набу був широко поширений і мав значний вплив у релігійному житті Вавилона.
Культ Набу — це не лише частина ассиро-вавилонської релігійної системи, а й символ духовного розвитку Месопотамії. Він уособлює перехід від архаїчних уявлень про богів до більш абстрактних концепцій мудрості, закону та знання.
Іван Гудзенко
