Ця зміна парадигми пов’язана з романтизмом, який акцентував на індивідуальному досвіді та емоційній спонтанності. Якщо класичне мистецтво прагнуло до об’єктивності, то експресіоністичний підхід зробив суб’єктивність основою творчості.
Двоїстість терміну «вираження»
Поняття «вираження» (експресія) є неоднозначним і може позначати як процес, так і результат. Наприклад, фраза «музика виражає почуття» може мати два значення:
- Процес:композитор передає свої емоції через музику.
- Результат:слухач сприймає ці емоції через готовий твір.
Перший аспект стосується теорії творчості, тоді як другий — теорії сприйняття мистецтва. Ця дихотомія впливає на розуміння мистецтва: чи є воно автобіографічним актом чи універсальним засобом комунікації?
Мистецтво як експресивний процес
Згідно з експресіоністською теорією, художня творчість — це не просто комбінування наявних елементів (звуків, кольорів, слів), а акт вираження внутрішнього стану. На відміну від наукового чи технічного творення, де важливий об’єктивний результат, у мистецтві ключову роль відіграє суб’єктивний досвід.
Проте що саме виражає мистецтво?
- Емоції та почуття(власні або колективні);
- Ідеї та філософські концепції(особливо в літературі та кіно);
- Культурний та національний досвід(наприклад, у творах Тараса Шевченка).
Експресія в контексті романтизму та модернізму
Теорія мистецтва як вираження набула особливого значення в романтичній естетиці, де творчість розглядалася як спосіб зв’язку з духовним світом. У модернізмі ця ідея розвинулася ще далі: художники (наприклад, Ван Гог або Едвард Мунк) використовували мистецтво для передачі глибинних психічних станів, часто на межі раціонального.
Сучасне мистецтво продовжує балансувати між репрезентацією та експресією, але саме вираження внутрішнього світу залишається однією з його ключових функцій. Від романтизму до авангарду, від класики до сучасних експериментів — мистецтво залишається діалогом між творцем і глядачем, де емоції та ідеї знаходять унікальну форму втілення.
Іван Гудзенко
