Для того, щоб передати важливе послання та одкровення, Бог послуговувався своїми слугами, посланцями. Оскільки «Бог є Дух» досить мало хто спілкувався з ним «Лицем в Лице» в досить окремих випадках. І не зважаючи на те, що Бог має духовну субстанцію і за своєю природою не піддається чіткому розумінню в формальну логіку речей, щоб зрозуміти Його волю та сутність і передати її людині, Він використовує ангелів та пророків. Найбільше Бог виявив себе на просто через ангела або пророка, але Сам став Людиною, і послав Ісуса Христа, Спасителя, Сина Божого на землю для прощення гріхів та спасіння.
Звісно, причин, чому Бог обирає пророка на служіння є чимало. Власне, для того, щоб передати те чи інше одкровення або специфічне Боже послання, Бог найчастіше користувався пророками. Пророк – це людина, яку в переважній більшості, без її бажання, обирає Бог для звершення своїх намірів і передачі одкровень, настанов, наказів, докорів, направи, потіхи тощо. Більшість пророків у часи Старого Заповіти мали своїх секретарів, які писали слова пророчі, коли чули як пророк починає виголошувати Слово від Бога. Наприклад, Барух був особистим писарем в пророка Єремії. Богонадхненність слів пророка свідчив спалений сувій, який наново був перезаписаний зі слів Єремії під надхенням Божого Святого Духу. З теологічної концепції, служіння пророка є пневматологічним, тобто натхненне Духом Святим для підтримки духовного життя та праці пророка, а також еклезіологічним – общинним, оскільки слово більшості пророків стосувалось не лише персонально до когось, але й до цілого народу, в даному випадку – до Ізраїлю.
Після Йосипа, сина Якового, який став великим благословенням для родини та цілого Єгипту; ставши другою особою в державі після фараона, Єгипет став економічно розвинутою та потужною державою. Становище євреїв в Єгипті користувалось авторитетом та повагою. Однак, як нам описують події з книги Буття, коли до влади прийшов інший фараон, і після Йосипа перезабулось з пам’яті, новий фараон робить євреїв рабами Єгипту. Доля євреїв того часу – терниста та нещасна, близько 400 років часу було віддано на примусові та важкі праці євреїв для єгиптян. Євреї на той час лише згадуввали про свого патріарха Якова, про Бога, який був з ним. І тут лише спогади освіжали їх пам’ять. Ізраїльський народ був досить працьовитий та педантичний. Це грало лише «на руку» єгиптянам, і фараон робив усе що міг. До того ж, євреїв на той час було настільки багато, що намір його був скорочувати приріст єврейського люду, щоб останні не перевершили єгиптян. Саме в цей період Бог зглянувся на страждання свого народу. І в час фараонового наказу знищувати новонароджених єврейських немовлят чоловічої статі, Бог чудом переправляє маленького немовля Мойсея Нілом до фараонового палацу, в якому його помітила дочка фараонова і взяла його на опіку. Звідси все почалось. Образ Мойсея поданий в Старому Заповіті має чимало суперечливих положень та інтерпретувань. До того ж –не менш суперечливим стає і характер Мойсея, перед яким стоїть від Бога важливе завдання – вивести Ізраїльський народ з Єгипту. В ньому проявляється і страх перед фараоном, і в той же час тверде переконання, що в палаючому терновому кущі був явлений сам ЙГВГ, Бог Ізраїля, не маючи здібність гарно говорити, тим самим мав блискучу єгипетську освіту. І не зважаючи на таку дихотомічність стану думок та мислення Мойсея, все ж таки обрав частку страждати разом зі своїм Божим народом, замість того, щоб користуватись благами і привілеями єгипетського народу.
Образ Мойсея. Постать та варіанти різноманітних інтерпретувань.
Етимологія походження та значення імені.
Біблійні події пов’язані з постаттю вождя ізраїльського народу та пророка Мойсея розпочинається з книги Вихід. Оригінал давньоєврейської мови підтверджує, що етимологія імені Мойсея тісно пов’язане зі спасінням з вод Нілу ( оскільки перекладається як «витягнутий»).
Згідно з текстом Святого Письма це ім’я Мойсеєві дала дочка фараона. У книзі Вихід констатуємо цей факт: «І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.» (Вих. 2:10). Етимологія походження імені Мойсея, однак, породжує і до сьогодні певні історичні, богословські та лінгвістичні проблеми. Звісно, сенс гри слів пов’язані з його іменем може також бути натяком на роль Мойсея, який вивів ізраїльтян з Єгипту. Давньоєврейський історик, який у своїх свідоцтвах лишає спогади про Мойсея Йосип Флавій повторює біблійне тлумачення, стверджуючи, що його ім’я має також єгипетське коріння. Мойсей складається з двох слів: «врятований» і єгипетського слова «мої», що означає воду.
Вчені семантологи виводять походження імені від єгипетського кореня «msy», що означає в перекладі «син» або «народжувати». Проте яким би не було походження Мойсея, його роль була вирішальною для боротьби ізраїльського народу, слідуванню за Богом, а також виведення Божого народу зі стану єгипетського рабства.
Історичні факти
Історичні свідоцтва про життя Мойсея містять чимало фактів в описах давньоєврейських, римських та грецьких істориків, зокрема історика Йосипа Флавія, єгипетського історика Манефон (IV-III ст. до н. е.).
Факти співвіднесені з описами біблійної розповіді з фактів про життя Мойсея. Повідомлялось про те, що фараон наказав переселити в каменоломні всіх прокажених і хворих іншими хворобами. Прокажені обрали своїм ватажком геліопольского жерця Осарсіфа (ім’я на честь бога Осіріса), який після вигнання змінив ім’я на Мойсей.
Осарсіф (Мойсей) встановив для спільноти вигнаних закони і звелів не вступати в спілкування ні з ким, крім пов’язаних з ними єдиної клятвою. Він також очолив війну проти фараона. Однак у війні переселенці зазнали поразки, і армія фараона переслідувала розбитих ворогів до меж Сирії [16]. Проте Йосип Флавій називає відомості Манефона «нісенітницею і брехливими».
Згідно з описами Херемону, Мойсея звали Тісіфен, він був сучасником Йосипа, якого звали Петесеф [19]. Древньоримський історик Тацит називає його законодавцем іудеїв.
Раннє життя та дитинство. Портрет Мойсея на фоні обраності для служіння.
Найголовніше джерело та свідоцтво щодо відомостей про Мойсея — біблійна оповідь давньоєврейською мовою. Життя Мойсея сповнене багатьох перепитій, духовних злетів та падінь. Життя і діяльності пророка присвячено чотири книги П’ятикнижжя (Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня). Книга Вихід є центральною книгою пов’язану з діяльністю Мойсея. Власне, саме в ній Мойсей показаний в першу чергу як обраний Божий слуга та раб з одного боку, і як Божий пророк, а також національний вождь з другого. Вищезгадана книга Вихід оповідає важливу інформацію, що незважаючи на те, що Мойсей був врятований дочкою фараона і навчений єгипетським звичаям та традиціям, батьки Мойсея належали коліну Левія. Про це читаємо у Вихід. 2:1. Оскільки, народ ізраїльський переживав тернистий шлях своєї історії, звісно Мойсей народився в Єгипті (Вих. 2: 2) в царювання фараона, який «не знав Йосипа», який з волі Божої здійснив багато благ як для євреїв, так і для єгиптян в посушливі часи. (Вих. 1: 8).
Біблійний текст разом з історичною довідкою пояснюють, що причиною рабства євреїв в Єгипті стали два ключових факторів: фараон засумнівався у вірності Єгипту нащадків Йосипа та його братів, а також те, що євреї в Єгипті стали досить успішною та розвинутою національною спільнотою в Єгипті, і їх ставало дедалі більше. В усьому допомагав Бог якого сповідували ізраїльтяни. Власне тому фараон обернув усіх євреїв на рабів. Типовим є те, що каторжна праця не скоротила чисельну кількістю єврейського народу, і тому фараон видає свій жорстокий наказ — вбивати в Нілі всіх новонароджених єврейських немовлят чоловічої статі. Власне при такій ситуації і народжується Мойсей – майбутній пророк Божий та вождь. Святе Письмо у Вихід 2:2 розповідає, що в той час в сім’ї Амрама народився син (Вих. 2: 2). Матері Мойсея Йохевед вдалося приховувати немовля у себе вдома протягом трьох місяців (Вих. 2: 3). Не маючи більше можливості його ховати, вона поклала немовля в очеретяну корзину, обмазану зовні асфальтом і смолою, і залишила в заростях очерету на березі Нілу, де його знайшла дочка фараона, що прийшла туди на купання (Вих. 2: 5).
Дочка фараона чудово усвідомила той факт, що перед нею один «з єврейських дітей» (Вих. 2: 6), вона, однак, вона змилосердилась над немовлям, і погодилася покликати ізраїльтянку для вигодовування. Міріам покликала Йохевед, і Мойсей був відданий своїй матері, яка вигодувала його (Вих. 2: 7-9). Слово Боже не надає таку велику увагу деталям про те як довго Мойсей жив у свого рідного батька і матері. Окремі дослідники схильні вважати. що він залишався з ними два або три роки або довше — щонайменше поки не було відібрано від грудей. У книзі Вихід говориться, що «підросло те дитя» у батьків, але якого віку він досяг, також залишається невідомим. «І підросло те дитя, і вона привела його до дочки фараона, і він став їй за сина» (Вих. 2:10).
Новозавітня книга «Діянь святих апостолів» устами проповіді першомученика та диякона Степана розповідає, коли Мойсей був відданий дочці фараона, його стали навчати «всієї мудрості єгиптян» (Діян. 7:22). Мойсей здобув блискучу освіту того часу. В рисах його характеру завжди проявлялись терпіння, спів страждання, а також жадоба до справедливості. Усі ці риси були важливими його характеристиками, оскільки Господь використав їх для того, щоб визволити євреїв з рабства і довести до Обіцяного краю. При цьому Мойсей виріс як прийомний син в сім’ї фараона. Текст Слова Божого розповідає про те, як одного разу Мойсей прийшов до євреїв. Він був глибоко засмучений рабським становищем свого народу. Побачивши єгиптянина, що бив єврея, Мойсей убив його, а пізніше намагався помирити посварених між собою євреїв. Звісно, Фараон дізнався про це, і Мойсей, боявся за своє життя, і як наслідок втікає до Єгипту в землю Мадіамську.
Одкровення Мойсеєві.
Стурбований важким становищем свого народу, Мойсей приходить в сум і тугу. Він готовий відмовитись від усіх єгипетських насолод, влади та становище. Саме в той час, коли він готовий виконувати просту роботу, в то час йому дарує одкровення Бог Ізраїля, який обирає Мойсея на служіння звільнення євреїв з Єгипту. Випасаючи худобу на горі Хорив (Синай), він з палаючого тернового куща отримав заклик Бога, який відкрив йому своє Ім’я (Яхве або Єгова, що пишеться у вигляді тетраграматону (івр. יהוה), «Я є сущий») до звільнення свого народу. Божий пророк виявляючи своє смирення та простоту проявив свою недостойність, а подекуди нерішучість. Мойсей хвилювався про те, яким чином ізраїльтяни зможуть повірити йому і ти самим довести, що з ним говорив сам Бог. У відповідь Бог дав Мойсею можливість творити знамення та надприродні чудеса: він перетворив скіпетр Мойсея в змія, а змія — знову у скіпетр; потім Мойсей поклав руку свою до себе в пазуху, і рука побіліла від прокази, як сніг; за новим наказом знову поклав руку в пазуху, вийняв її, і рука була здорова.
Мойсей хвилювався і вважав ледь не неможливим говорити напряму з фараоном навіть не зважаючи на можливість творити чудеса. В той час Слово Боже стверджує, що повернувшись на береги Нілу, разом з братом Аароном (якого Бог вибрав йому в помічники служити «його вустами» (Вих. 4:16), так як Мойсей посилався на свою нездатність говорити риторично не зважаючи на свою освіченість), клопотав перед фараоном про звільнення синів Ізраїлевих з Єгипту. Причому спочатку Мойсей та Аарон від імені Господа Бога Ізраїлю просили фараона відпустити євреїв в пустелю на три дні для принесення жертв. Слово Боже однозначно стверджує, що ні численні чудеса, ні знамені, не змогли переконати фараона в заяві Мойсея. До того ж, чи не могли щось подібне перед фараоном витворити єгипетські чаклуни та жерці? Для єгипетського царя це було серйозним аргументом. Завзятість та загорділість фараона піддало країну жахам «Десяти страт єгипетських»: перетворенню вод Нілу в кров; навалі жаб; навалі мошок; навалі; мору худоби; хвороби на людях і худобі, що виразилася в запаленнях гнояки; граду і вогню між градом; нашестя сарани; пітьмі; смерті первістків в сім’ях єгипетських і всієї першої худоби. Нарешті, фараон дозволив їм відлучитися на три дні (Вих. 12:31), і євреї, взявши худобу і останки Якова та Йосифа Прекрасного, пішли з Єгипту в пустелю Сур.
Господь не зважаючи ні на слабкості Мойсея, ні на сумніви євреїв, ні на жорстокосердість фараона, показував втікачам шлях: він йшов перед ними знову в супроводі чудес та знамень: вдень у стовпі хмари, а вночі в стовпі огню, висвітлюючи шлях (Вих. 13: 21-22). Сини Ізраїлю перейшли через Червоне море, яке розступилося перед ними, і тим самим потопило армію фараона, яка переслідувала ізраїльтян. На березі моря Мойсей і весь народ, в тому числі його сестра Міріам, урочисто оспівали подячну пісню Богу (Вих. 151-21).
Вихід з рабства
Процес виходу ізраїльтян з Єгипту бу не менш болючішим, підданим сумнівам ніж рабське життя до того. Власне, втрата віри Богові стала ключовою причиною, чому євреї знову переносили чимало страждань в пустелі. Мойсей повів свій народ в Землю Обітовану, як і вказав Господь, через Синайську пустелю. Спочатку три дні вони йшли пустелею Сур і не знаходили води крім гіркої, але Бог усолодили цю воду, звелівши Мойсеєві кинути в неї вказане ним дерево (Вих. 1524-25). У пустелі Сін Бог послав їм безліч перепілок, а потім (і протягом всіх наступних сорока років блукань) щодня посилав їм з неба манну. Мойсей в той час відрекомендував себе як Божого пророка та лідера, і про це чудово ізраїльтяни знали, так як і знаючи, що з ним Бог Ізраїля. І тим не менше, ізраїльтяни продовжували час від часу згадувати Єгипет та життя в ньому. Це викликало не лише невдоволення Мойсея, але в першу чергу Бога, який їх вивів. Це стало причиною їх блуканням пустелею близько сорока років.
У Рефідімі Мойсей за велінням Бога вивів воду зі скелі під горою Хорив, вдаривши в неї своїм жезлом. Тут на євреїв напали амаликитяни, але були переможені при молитві Мойсея, який під час битви молився на горі, здіймаючи свої руки до Бога (Вих. 17: 11-12).
Третього місяця по виході з Єгипту ізраїльтяни підійшли до гори Синай, де Бог дав Мойсею Заповіді, як потрібно жити Синам Ізраїлю, а потім Мойсей отримав від Бога кам’яні Скрижалі Заповіту з Десятьма заповідями, що стали основою законодавства (Тори) як основи правової системи Ізраїлю. Так було укладено заповіт між Богом і обраним народом. Тут же, на горі, отримав вказівки про будівництво скинії і про закони богослужіння. Мойсей двічі сходив на гору Синай, залишаючись там по сорок днів. Під час його першого відсутності народ згрішив, порушивши тільки що укладений заповіт: зробив Золотого тільця, якому євреї почали поклонятися як Богові, що вивів їх з Єгипту. Мойсей в гніві розбив Скрижалі і знищив тільця. Після цього знову на сорок днів він повернувся на гору і молився Богу за прощення народу.
Незважаючи на великі труднощі в пророчому служінні, Мойсей залишився Божим, продовжував вести обраний Богом народ, вчити його і наставляти. Він сповістив майбутнє колінам Ізраїлевим, але в землю обітовану не ввійшов, як і Аарон, через гріх, вчиненого ними при воді Меріви в Кадешу — Бог дав вказівку сказати слова скелі, але через порушення вірності та послуху вони вдарили в скелю два рази.
Наприкінці мандри народ знову підупала душа і нарікати. В покарання Бог послав отруйних змій, і коли євреї покаялися, наказав Мойсеєві спорудити мідного змія для їх лікування.
Мойсей помер, як вказують пізні іудейські богослови, 7-го адара 1488 року року за єврейським календарем (1272 р. До н.е. е.) [Джерело не вказано 696 днів], перед самим входом в Землю Обітовану. Господь перед смертю закликав його на хребет Аварім [13]: «І зійшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів’я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану» (Втор. 34: 1). Там він і помер. «Похований на долині в землі краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає [місця] гробу його аж до цього дня» (Втор. 34: 6).
Висновки. Мойсей і християнське життя.
Для християн, Мойсей є важливим праобразом та приладом для наслідування віри. При чому, Мойсей в текстах Нового Заповіту перш за все має паралельне символічне порівняння зі служінням Христа. Як через Мойсея був даний закон Божий та виведення з єгипетського рабства, так і через Христа Бог подарував благодать, прощення гріхів та вічне життя. У християнстві Мойсей вважається одним з найважливіших прообразів Христа: як через Мойсея явив світу Старий Завіт, так через Христа в Нагірній проповіді — Новий Завіт. Згідно синоптичних Євангелій, під час Преображення на горі Фавор, з Ісусом були пророки Мойсей та Ілля.
В історії церкви завжди стояла проблема яким чином можна зрозуміти символізм служіння Мойсея через Христа.
Так, наприклад, в творчості отців церкви, було зазначено, що кожна подія описана в Старому Заповіті має певне символічне значення. Філон Александрійський і Григорій Нісський склали докладні алегоричні тлумачення життєпису пророка. Наприклад,
- Єгипет – символ царства світу цього, гріха
- Рабство єгипетське – рабство гріха
- Народ Ізраїльський – праобраз Старозаповітньої церкви, яка перебуває в гріховному світі.
- Мойсей – праобраз визволителя, Христа
- Жертва Пасхального Агнця – жертва на прощення гріхів, яка в Новому Заповіті стала жертвою Христа.
- Вихід з Єгипту – полишення гріховного способу життя та покаяння.
Олег Близнюк – бакалавр богослів’я, євангельський проповідник
