Походження та місце в наративі Книги Мормона
У мормонській традиції Мороній вважається останнім із давніх пророків, які описані в Книзі Мормона. Він був сином пророка Мормона, від імені якого ця книга отримала свою назву. Згідно з текстом Книги Мормона, Мороній жив наприкінці існування давніх цивілізацій на Американському континенті, що загинули внаслідок міжплемінних воєн і морального занепаду.
Саме Моронію приписується завершення священного літопису: після загибелі свого народу він узяв на себе відповідальність зберегти записи попередніх пророків. За переказом, ці тексти були викарбувані на золотих пластинах і мали бути приховані до часу, коли Бог визначить нового пророка для їх відкриття.
Явлення Джозефу Сміту
Згідно з офіційним вченням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Мороній явився Джозефу Сміту вночі 21 вересня 1823 року. Це явлення стало ключовою подією в історії мормонського руху. Мороній повідомив Сміту, що той був обраний Богом для відновлення істинної церкви на землі та для перекладу давніх священних записів.
У подальших описах наголошується, що Мороній не одразу передав Сміту пластини, а протягом кількох років готував його духовно та морально до цієї місії. Лише через чотири роки, у 1827 році, Сміт, за його свідченням, отримав золоті пластини з рук Моронія.
Золоті пластини та пагорб Кумора
Важливою складовою цього наративу є місце поховання пластин. Згідно з мормонською традицією, Мороній поховав їх на пагорбі, відомому як Кумора, поблизу Пальміри в штаті Нью-Йорк. Вважається, що це сталося приблизно за 14 століть до подій ХІХ століття.
На пластинах, за переказом, була записана історія давніх американських народів, їхні релігійні уявлення, пророчі одкровення та свідчення про Ісуса Христа. Саме ці тексти Джозеф Сміт згодом переклав і опублікував як Книгу Мормона, яка була прийнята мормонською церквою як священне писання нарівні з Біблією.
Теологічне значення образу Моронія
У богослов’ї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів Мороній виконує функцію посередника між давнім пророчим світом і сучасною епохою. Він не лише зберігач священного знання, але й активний учасник процесу божественного одкровення. Його явлення тлумачиться як доказ безперервності пророчої традиції та як підтвердження того, що Бог продовжує діяти в історії.
Мороній у культурі та ідентичності мормонів
Фігура Моронія набула широкого культурного поширення в мормонській спільноті. Його образ часто використовується в архітектурі храмів, де статуя ангела Моронія з трубою стала впізнаваним символом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У цьому контексті Мороній уособлює проголошення одкровення та поклик до духовного оновлення.
Для віруючих він є не лише історичною або міфологічною постаттю, а реальним свідком божественного плану спасіння. Для дослідників релігії образ Моронія становить приклад формування нової пророчої традиції в умовах модерного суспільства та релігійного плюралізму.
Іван Гудзенко
