Моріц Лазарус народився в родині вченого-рабина, що значно вплинуло на його інтелектуальне становлення. З дитинства він виявляв інтерес до єврейської літератури, історії та філософії. Після отримання базової освіти Лазарус продовжив навчання в Берлінському університеті, де вивчав право, філософію та історію. Його академічні інтереси були широкими, що дозволило йому інтегрувати різні підходи до вивчення людської природи та суспільства.
Фундаментальний принцип філософії Лазаруса полягав у тому, що істину слід шукати не в метафізичних або апріорних абстракціях, а через психологічне дослідження. На його думку, психологія повинна виходити за межі індивідуальної свідомості та зосереджуватися на суспільстві в цілому. Лазарус вважав, що для розуміння людської природи необхідно аналізувати суспільні інституції, звичаї, традиції та еволюційні тенденції, які формують колективну свідомість.
Цей підхід привів його до створення нової галузі знань — порівняльної психології (Völkerpsychologie), яку він розвивав спільно з філологом Хейманом Штейнталем. Основна ідея цієї дисципліни полягала у вивченні психології народів через аналіз їхньої мови, культури та історичного розвитку.
Боротьба з антисемітизмом
Окрім наукової діяльності, Моріц Лазарус був активним учасником суспільно-політичного життя. Він виступав проти антисемітизму, який набував все більшого поширення в Європі наприкінці XIX століття. Лазарус вважав, що єврейська культура та традиції мають величезний потенціал для розвитку суспільства, і прагнув довести це через свої наукові праці та публічні виступи.
Моріц Лазарус залишив значний слід у історії психології та філософії. Ідеї Лазаруса про колективну свідомість та порівняльний підхід до вивчення суспільства вплинули на розвиток соціальних наук у XX столітті.
Іван Гудзенко
