Монотеїзм (від грецького «єдиний бог») — релігієзнавче, філософське теологічне поняття,що означає віру в одного — єдиного Бога,що принциповим чином виключає віру в будь яких інших богів .В релігієзнавчому плані монотеїзм найбільш повно втілений в іудаїзмі, християнстві, ісламі а також виразно проявляється в зороастризмі та деяких різновидах індуїзму.
Монотеїстичні релігії — це релігії,які мають засновників . Для них принципове значення має віра в те,що вони конструйовані на основі Божого одкровення. Деякі релігієзнавчі теорії виходили із тезису про те,що монотеїзм, як віра в одного вищого бога, був першопочатковою формою та витоком різних релігій. До числа найбільш відомих належить концепція «прамонотеїзму» В.Шмідта. Інші теорії оголошували монотеїзм завершенням еволюції релігійного життя людини.
Як теологічне так і філософське поняття «монотеїзм» у змістовому плані за своєю сутністю співпадає із поняттям «теїзм» . Певну інновацію у розгляд монотеїзму додав Гегель,у якого монотеїзм протиставлений не політеїзму, а пантеїзму. Але теїзм отримує свою специфікацію в кожній з релігій ,які належать до монотеїстичних.
портал ФІР
