Попри спільну мету — досягнення мокші, кожна з традицій розробила власне пояснення природи цього рабства та шляхів його подолання. Джайнізм вважає, що існує вічне й незмінне «я» (джіва), яке можна звільнити від матеріальних і кармічних кайданів. Буддизм заперечує постійне «я», наголошуючи на звільненні від самої ілюзії індивідуальної сутності.
Шляхи до визволення
В індійських релігіях шляхи до мокші часто пов’язані з етичним самовдосконаленням, духовною дисципліною та зміною світогляду.
- Бгакті-традиції індуїзму (зокрема вайшнавізм) підкреслюють любов і віддане служіння Богові як єдиний надійний спосіб звільнення.
- Містичні школи наголошують на досягненні особливого стану свідомості, що виходить за межі звичайного сприйняття.
- Адвайта-веданта розглядає матеріальний світ як ілюзію (маю), а звільнення — як прозріння істинної природи буття через медитативну практику та осягнення єдності всього існуючого.
У такому розумінні перехід від рабства до свободи є не фізичним переміщенням, а внутрішньою епістемологічною трансформацією, розсіюванням туману невігластва.
Взаємне бачення традицій
Попри наявність уявлення про численні шляхи до мокші, релігійні школи не завжди визнають рівноцінність інших підходів. Часто одна традиція сприймає інші як менш ефективні, вважаючи, що вони потребують доповнення або виправлення через власне вчення. Водночас у багатьох філософських школах визнається, що різні духовні шляхи відповідають різним рівням підготовки та внутрішньої зрілості людей.
Таким чином, мокша в індійській філософії та релігії є багатогранним ідеалом, що поєднує метафізичні, етичні та психологічні аспекти. Вона уособлює прагнення людства до абсолютної свободи та звільнення від кола народжень і смертей, залишаючись однією з найглибших концепцій у світовій духовній думці.
Іван Гудзенко
