Як тільки я розмістив перше повідомлення по цей міст у пресі, то отримав неочікувано багато листів від дослідників, які відвідували це місце, й дізнався про нього багато цікавого.
Карстовий Міст є скелею, яку за мільйони років «підточила» вода. Саме так, «мільйони років», бо скеля – ровня динозаврам, які колись жили на нашій планеті. Дуже давня скеля – давне природне утворення, її вік складає приблизно 145 мільйонів років (Юрський період).
Висота гори, на якій стоїть Карстовий Міст, досягає 1400 метрів над рівнем моря, висота ж самої місцини, де розташований Карстовий Міст, якщо рахувати від початку Букових Пралісів Карпатського Біосферного Заповіднику, сягає 800 метрів.
Біля Карстового Мосту колись було Капище Сонцепоклонників. Є історичні документи, які свідчать, що обряди Сонцепоклонників дійсно проводилися біля Карстового Мосту. Втім, сучасні Сонцепоклонники також часто відвідують місце.
Карстовий Міст є місцем аномальної електричної активності. Під час гроз блискавки найчастіше влучають у пагорби неподалік мосту. Також, під час грози над місцем утворюються кульові блискавки. Можна побачити до десяти кульові блискавки одразу. Також біля карстового мосту мандрівники спостерігали вогні святого Ельму.
Довідково. Вогні святого Ельму — тривалий електричний розряд, який виникає при великій напруженості електричного поля в атмосфері у вигляді сяйливих пучків на гострих кінцях високих предметів. Під час грози їх можна спостерігати на корабельних щоглах, кінцях крил літака і навіть на чагарниках. Блакитне, зелене або фіолетове світіння супроводжується потріскуванням. За фізичною природою ці розряди — особлива форма коронного розряду.
Вогні святого Ельму мандрівники спостерігали біля Карстового Мосту у суху погоду – на камені, на корі дерева, на гілках дерев.
Капище Сонцепоклонників на Карстовому Мосту – не єдине. Інше Капище, яке також обрядово використовується й у наш час, знаходиться й на сусідній горі – Погарь (скеля Чур).
У цій же місцевості є Молочна печера, що також утворилась у Юрський період. В ній були знайдені сліди перебування давніх людей, одні з найдавніших в Україні.
Неподалік села Мала Угля, у лісі, є цікаві артефакти якоїсь давньої цивілізації. А саме вирубані у скелях кам’яні крісла. Дослідники не можуть визначити, для чого слугували ці крісла, але, найбільш вирогідно, вони мали обрядову функцію та слугували для медитацій.
Розповідає дослідник Руслан: «Біля Малої Углі є ще й інше цікаве село – Драгово. Драгово — велике і цікаве село, йому майже тисяча років. Назва цікава. З румунської Драго — дракон. У Драгово часто дивні речі трапляються. Є там легенда про звіра, на кшталт знаменитої французької легенди про Живоданського звіра. Місцевий князь тоді навіть чоловічій монастир там заснував, щоб монахи захищали у монастирі наш світ від проникнення звіра. В Закарпатті багато світлих місць сили, але про ті місця я би сказав «моторошні». Там незвична, навпаки, — якась лякаюча енергетика. Там люди досить часто зникали. Може там «брама між світами» дійсно є? Не знаю. Там місцевий святий жив — Йов Угольський. Дуже була незвична людина, мудра, багато знань мала, практикувала аскези».
Цікаві місця! Карстовий Міст, Печери, Кам’яні Крісла, Два давніх Капища, легенди про браму між світами, про звіра, про драконів… Але це ще далеко не все! Є ще багато цікавого, про які багато людей навіть не чули. То ми ставимо перед собою задачу – поглибитися у дослідження цієї місцевості!
Ігор Мехеда
