Є пам’ять, досвід який ми на протязі всього свого життя збираємо маленькими крупинками, часом губимо якісь часом вони залишаються в людській пам’яті, за часту це те, що найбільш цінне для людина і пов’язане з її рідними. Людина настільки прив’язується до любимих людей і не хоче з ними прощатися, що видумала такий термін як «душа» щоб нібито бути постійно на зв’язку з людиною. Всі так звані homo sapiens? настільки егоїстичні, що не можуть відпустити від себе людини якої не існує в часі та просторі. Придумали собі свою прострацію і живуть ній отримують задоволення і лінуються подумати критично з декількох позицій, ще називають себе творчими і критично мислячими істотами. Хтось придумав і тепер по стадному інстинкту всі віримо в душу. Не потрібно душу змішувати з емоціями які ми відчуваємо в даний момент. Душа – це фікція яку людство придумало і ввело себе в один з найбільших обманів землі, так як і релігія.
Розмови, дискусії які ведіться постійно навколо душі, що її зважили і вона там скільки то важить. Скажіть як, що важить? Як можна вимірять або зважити те, чого в природі не доказано наукою? Бо ми віримо? То вірте собі, віра для того існую щоб придумати те чого не існує уявити і сказати ще це вже якась реальність. Тільки ця реальність не розповсюджується поза уявою носія даної ідеї. Взагалі як щось може жити поза самим існуванням, поза самим буттям. Людина завжди щось порівнює через категорії буття не буття, добра зло, а душу звідки взяли з чим її порівняти. З недушою, недуші не існує як і самої душі.
Можна сказати те, що людина придумала ще один гарний міф з тисячі інших. Тільки один з найбільш популярних між всіма культурами світу та різновидом релігії. Люди не може буз містики, чогось сакрального, потрібно в щось вірити менше відповідальності і більше позитиву.
Шимон Олег