Основою господарства цих племен було кочове скотарство, доповнене караванною торгівлею та, за біблійними свідченнями, періодичними розбійницькими набігами. Їхні контакти з ізраїльтянами охоплюють тривалий період — від часу Виходу з Єгипту, який традиційно датують XIII ст. до н. е., до епохи Суддів у XII–XI ст. до н. е. У цих взаєминах поєднувалися як конфлікти, так і тісні релігійні та родинні зв’язки.
Згідно з Книгою Буття, мідіяни виводили своє походження від Мідіяна, сина патріарха Авраама від його другої дружини Кетури. Цей генеалогічний зв’язок підкреслює їхню близькість до ізраїльтян у біблійній картині світу. Особливе місце в оповіданнях займає Їтро — священик мідіянського племені. Через його родину, зокрема дочку Ціппору, яка стала дружиною Мойсея, мідіянська релігійна традиція справила помітний вплив на раннє ізраїльське віровчення. Саме в цьому середовищі, за біблійним наративом, Мойсею було відкрито Яхве як верховного Бога.
У біблійних текстах вони інколи ототожнюються з ісмаїлітами. Таке зближення зумовлене як нечіткими формулюваннями в Книзі Буття (37:28), де купців, яким брати продали Йосипа, названо і мідіянами, і ізмаїльтянами, так і пізнішими редакторськими вставками, зокрема у Книзі Суддів (8:24). Це свідчить про складність етнічної термінології та перехресні ідентичності кочових племен давнього Близького Сходу.
Кульмінацією конфліктів між ізраїльтянами та мідіянами став епізод із суддею Гедеоном. Згідно з Книгою Суддів, він завдав їм нищівної поразки й витіснив їх за межі центральної Палестини. Після цього вони майже зникають з біблійного наративу, що може відображати як їхню асиміляцію з іншими племінними групами, так і втрату політичного значення в регіоні.
Іван Гудзенко
