Мартін Бубер народився у Відні в асимільованій єврейській родині. Його батько, Карл Бубер, був агрономом, а мати покинула сім’ю, коли Мартіну було три роки. Хлопчика виховували дідусь і бабуся в Лемберзі (нині Львів, Україна). Саме тут Бубер вперше зіткнувся з єврейською культурою та традиціями. Його дід, Соломон Бубер, був відомим філантропом і вченим, який займався виданням мідрашів.
Незважаючи на вплив єврейської спадщини, молодого Бубера більше цікавила загальна культура. Він захоплювався поезією Шиллера та класичною літературою, що знайшло відображення в його подальшій творчості. У підлітковому віці Бубер відійшов від релігійних обрядів, але згодом повернувся до вивчення єврейської духовності через філософію та хасидизм.
Філософія діалогу: «Я і Ти»
Найважливішим внеском Бубера у філософію стала концепція діалогу, викладена у праці «Я і Ти» (1923). Він розрізняв два типи відносин: «Я–Ти» та «Я–Воно». У відносинах «Я–Ти» людина сприймає іншого як повноцінного партнера, тоді як у відносинах «Я–Воно» інший стає об’єктом використання чи аналізу.
Бубер вважав, що справжній діалог можливий лише через взаємне повагу та відкритість. Ця ідея знайшла застосування не лише у міжособистісних стосунках, але й у релігійному досвіді. Для Бубера відносини з Богом є найвищою формою діалогу, яка вимагає повної відданості та щирості.
Хасидизм і духовне відродження
У 1900-х роках Бубер зацікавився хасидизмом — містичним рухом у східноєвропейському юдаїзмі. Він бачив у хасидизмі джерело духовного відродження для сучасного єврейства. У своїх працях, зокрема у «Хасидських книгах» (1927), Бубер представив хасидські історії та вчення західній аудиторії, підкреслюючи їхню глибину та актуальність.
Хасидизм, на думку Бубера, пропонував шлях подолання відчуження між людиною, Богом і природою. Він вважав, що сіонізм повинен наслідувати приклад хасидизму, сприяючи духовному єднанню єврейського народу.
Сіонізм і політичні погляди
Бубер був активним прихильником сіонізму, але його погляди відрізнялися від офіційної лінії руху. Він виступав за духовне відродження єврейства та створення двонаціональної держави в Палестині, де євреї та араби могли б співіснувати на основі взаємної поваги.
У 1916 році Бубер заснував журнал «Єврей», який став платформою для обговорення єврейської ідентичності та політики. Він критикував націоналізм та підкреслював важливість гуманізму у будь-якій політичній діяльності.
Педагогічна діяльність та опір нацизму
У 1930-х роках Бубер став одним із лідерів єврейської освіти в Німеччині. Він очолив «Freies Jüdisches Lehrhaus» у Франкфурті-на-Майні, де займався підготовкою вчителів та популяризацією єврейської культури. Після приходу нацистів до влади Бубер продовжував відстоювати гуманістичні ідеали, протиставляючи їх расовій ідеології.
У 1938 році Бубер емігрував до Палестини, де став професором соціальної філософії в Єврейському університеті в Єрусалимі. Він також був першим президентом Ізраїльської академії наук і мистецтв, де продовжував розвивати свої ідеї про діалог і співпрацю.
Мартін Бубер — це не лише філософ, але й моральний провісник, чиї ідеї залишаються актуальними для сучасного суспільства.
Іван Гудзенко
