Цей період став вирішальним для формування його наукових інтересів. У 1611 році він приєднався до ордену мінімів — суворого католицького братства, де поєднував релігійне служіння з науковими дослідженнями. Після викладання філософії в Невері (1614–1618) він оселився в Парижі, де організував науковий гурток, який згодом перетворився на Паризьку академію наук (1666) .
Числа Мерсенна: від XVII століття до кіберпростору
У 1644 році Мерсенн опублікував Cogitata Physico-Mathematica, де дослідив числа виду 2ⁿ − 1 (за умови, що n — просте). Хоча його гіпотеза про те, що такі числа завжди прості, виявилася помилковою, вони отримали назву «чисел Мерсенна» і стали ключовими в теорії чисел та криптографії. Наприклад, число 2⁶¹ − 1, визнане простим у 1883 році, тривалий час вважалося найбільшим відомим простим числом. Сьогодні проекти на кшталт GIMPS використовують розподілені обчислення для пошуку нових простих чисел Мерсенна, що підтверджує актуальність його ідей.
Мерсенн виконував функції «живого журналу», об’єднуючи вчених Європи через листування та щотижневі зустрічі («четверги Мерсенна»). Його 78 кореспондентів включали Декарта, Галілея, Паскаля, Ферма та Гюйгенса. Він не лише поширював їхні ідеї, але й захищав від релігійних нападок — наприклад, сприяв публікації Медитацій Декарта та популяризував відкриття Торрічеллі. Ця діяльність стала прообразом сучасних академічних спільнот, а його 17-томна переписка (видана у 1932–1988 роках) залишається ключовим джерелом для історії науки.
Мерсенн помер у 1648 році від абсцесу легенів, але його ідеї продовжили жити. Кратер на Місяці, астероїд 8191 Мерсенн та численні наукові концепції носять його ім’я. Його роботи з акустики заклали основи сучасної фізики звуку, а організаційні ініціативи надихнули створення наукових академій. У епоху цифрових технологій числа Мерсенна використовуються в алгоритмах шифрування, доводячи, що науковий пошук XVII століття може мати прямий вплив на сучасні технології.
Іван Гудзенко
