Батько Мані, Патек, походив із Хамадана й належав до громади, що сповідувала аскетичні практики, хрещення та утримання від мирських насолод. Його мати, за переказами, була родичкою парфянської царської династії, яка втратила владу після утвердження Сасанідів у 224 році. Це походження дало Мані можливість контактувати з культурною елітою Персії та знайомитися з різними духовними традиціями.
Він виріс у Вавилонії, де говорив однією з форм східної арамейської мови. Уже в юності Мані мав глибокі містичні переживання. За переказами, він двічі бачив у видінні ангела, якого називав «Близнюком». Саме цей духовний провідник, за словами Мані, закликав його проголосити нове одкровення, яке мало об’єднати істини всіх попередніх релігій.
Подорожі та формування вчення
У молодості Мані вирушив у подорож до Індії, ймовірно, відвідавши землі Сінду та Турана. Там він ознайомився з ученням буддистів і, за деякими свідченнями, християнськими громадами Сходу. Ці контакти суттєво вплинули на його світогляд, сприяючи створенню універсального вчення, яке прагнуло об’єднати розрізнені духовні системи у цілісну релігійну доктрину.
Після повернення на батьківщину Мані розпочав активну проповідницьку діяльність. Його ідеї привернули увагу перського царя Шапура І, який був відкритим до нових релігійних течій. За його правління Мані отримав можливість поширювати своє вчення в межах Перської імперії, зокрема серед іранських аристократів і купців.
Про цей період його життя відомо небагато, але існують свідчення, що він створив основи маніхейського канону, власні книги, у яких виклав головні принципи віри. Мані вважав себе «печаткою пророків», завершенням ланцюга, який починався з Адама і продовжувався через Заратустру, Будду та Ісуса. Його релігія прагнула пояснити світ через боротьбу світла і темряви, душі й матерії, де спасіння можливе лише через духовне очищення і звільнення від тіла.
Після смерті Шапура І становище Мані змінилося. Новий цар, Бахрам І, підтримував зороастрійських жерців, які вбачали у маніхействі загрозу для державної релігії. Мані звинуватили у єресі, піддали переслідуванням і ув’язнили у Гундешапурі (відомому також як Белапет). Після 26 днів судового процесу він помер у в’язниці, ймовірно, у 274 році.
Іван Гудзенко
