І що важливо, поняття «гностик» сьогодні має значення: «миряни», відрізняється від жерців і посвячених. Тобто, це є один із цікавих аспектів наукового дослідження релігії мандеїв. Релігія, здебільшого, поширена в близькосхідних країнах, а її адепти проживають на території сучасного Іраку. Спостерігається їхнє поширення і в південній частині цієї країни. Мандеї неодноразово зазнавали утисків та гонінь від сусідів, що межують з ними. Унаслідок злочинних дій терористичних угрупувань, чисельність послідовників релігії мандеїв значно зменшилася у 2010 році, і досягла похибки – 7000 осіб.
Окрім цього, адепти вважають себе сабіями – такими, що охрестилися, послідовниками однієї із трьох, визнаних у Корані, монотеїстичних релігій, поряд з існуючими – християнством та іудаїзмом. Мусульмани визнають її як монотеїстичну релігію, що, власне, дає привід не піддавати їх релігійному гонінню. Релігійну спільноту ототожнювали з назореями, які відрізнялися веденням благочестивого способу життя. Проте, мандеї так називали особливих осіб, що вирізнялися своїм благочестям.
Окрім цього, мандеями було розроблене чітке вчення, згідно із яким, Велике Життя (так вони називали вище божество), внаслідок еманації, виділяє з себе небесні істоти – еони. І що найцікавіше, символом такої еманації постає Йордан, а небесними істотами – біблійні прабатьки та пророки. Останнім із еонів мандеї вважають Яхью бар Зкарію (з арамейської – Іоан, син Захарії), тобто, мається на увазі, Іван Хреститель. Цікаво, що Мандеї вважають Ісуса Христа та Магомета – неправдивими пророками. Якщо ж розглянути релігійну культово-обрядову практику, то можна помітити, що вандеї, так як есеї, займаються регулярною практикою священних омовінь та ритуальних трапез.
Більшість науковців дотримуються тієї думки, що сама релігія могла стати результатом злиття воєдино гностичних сект, які перебували у Месопотамії , з учнями Іоана Хрестителя, в результаті їхнього переселення з Іудеї в Месопотамію. Відповідно, у книзі Діянь Апостолів ми знаходимо натяк на такі групи (Дій 18, 24; 19,7).
Протестантські теологи Бультман і Ріценштейн намагалися довести, що в мандеїстичній літературі є присутнім гностичний дохристиянський міф про Спасителя, який в кінцевому результаті, міг вплинути на все богослів’я Євангелії від Івана. Проте, опоненти теологів – Ліцман та Гогєль – стверджують, що в епоху становлення християнства, взагалі ніяких мандеїв не існувало. Також, в гностичних творах раннього християнського становлення, – ніде про них не згадується. Мусульмани, в наш час, вважають мандеїв, як тих, що поклоняються зіркам. Перші свідчення про шанувальників поклоніння зіркам, датуються VІІІ століттям нашої ери. У ХVІІ столітті, ця релігійна група була відкрита католицьким португальським місіонером, монахом ордену кармелітів – Ігнатієм. Прихильників секти він назвав «учнями Івана Хрестителя», вважав їх християнами, оскільки ці практикували дуже часто обряд водного хрещення.
У ритуальній практиці хрещення та омовіння, мандеї використовують, виключно, проточну воду. Інша характеристика мандеїв полягає у володінні ними великою кількістю літератури, арамейською мовою, мандейською писемністю, що проявляються у їхніх навичках та знаннях. Великої уваги заслуговують їхні жерці, а також – центри поклоніння, названі мандами, побудови культурних центрів, які зосереджуються поза східними регіонами. Сама ж теологічна та міфологічна доктрини мандеїв цікава тим, що побудована на основі дуалістичної філософії життя, у співвідношеннях: «світло – темрява», «душа – тіло», бере свій початок від знань пізньої античності.
Варто зауважити, що в ХІХ столітті, в європейській літературі мандеї зустрічаються під іншою назвою: «Християни Івана». Оскільки Івана Хрестителя вважають за єдиного пророка і жерця, який володів знаннями. У наш час, вони ще називаються: «послідовниками Івана Хрестителя». Мусульмани їх називають: сабеями, про яких згадується у Корані (2 сура 62 аят; 5 сура 69 аят; 22 сура 17 аят), зокрема й ранній арабській літературі. Власне, це дозволило їм опинитися в числі «людей книги», до яких з толерантністю ставилися представники ісламу. З мандеїзмом Європа познайомилася ще у другій половині ХІХ століття.
Іван Гудзенко
