Народився 1823 року в німецькому місті Дессау в родині Вільгельма Мюллера – видатного поета – романтика. З 1841 року вступає до Лейпцизького університету для вивчення класичних мов, психології та антропології. У 1843 році захищає наукову роботу і стає доктором філософії. Продовжує навчатися в містах Берлін та Париж з 1844 по 1845 роки. Там займається вивченням філології, філософії, мови санскриту та східних релігій. У 1846 році їде в місто Лондон, а 1848 – в Оксфорд. В Оксфордському університеті викладає сучасні європейські мови.
Мюллер прекрасно володіє енциклопедичними знаннями, виявляє себе як спеціаліст в класичній філології, стародавніх мовах, порівняльного мовознавства, порівняльної міфології, східних релігіях та культурі. Усе це стало закладенням серйозного фундаменту для усвідомлення та необхідності науки про релігії, для якої найкраще пасуватиме на думку Мюллера порівняльний метод. У 1870 році вперше видав лекції «Вступ до науки про релігію», що є відправною точкою в розвитку релігієзнавства.
У тому ж самому році відбулася їхня публікація. Тираж склав шістнадцять екземплярів. З 1873 року вони передаються вже великим тиражом і отримують європейське визнання. Працю переведено на різні європейські мови, зокрема на російську (у 1877 році). З 1875 року припиняє викладацьку діяльність, стає ініціатором написання серії книг, які отримали назву «Священні тексти Сходу». Першопочаткова назва цієї серії мала називатися «Священними тестами людства».
І вже до ХХ століття в площині наукового дослідження Мюллера з’являється сорок томів праць що стають поштовхом у розвитку сходознавства, філології, а також європейського релігієзнавства. Дослідження зайняло майже все життя Мюллера. Мюллеру на той час виповнилося шістдесят сім років.
Помер Макс Мюллер в місті Оксфорді у 1900 році, де й похований. Ще за свого земного життя, Мюллер мав неабиякий авторитет посеред кола академіків Великобританії, а це насамперед дозволило йому добитися очікуваних результатів та прийняти безпосередню участь при створенні вигляду сходознавства з релігієзнавством. Наукові праці та лекції Мюллера направді різноманітні. Ще з 1856 року відома перша його релігієзнавча праця «Порівняльна міфологія».
У п’ятитомнику «Стружки з німецької майстерні» з 1865 по 1875 рік містяться замітки, а також статті із досліджень порівняльної міфології та релігієзнавства. Гіффодські лекції 1882-1892 року послужили основою для наступних праць: у 1889 — «Природної релігії», 1891 – «Фізичної релігії», 1892 – «Антропологічної релігії», 1893 – «Теософії, або психологічної релігії». У дослідженні східної філософії провідне місце займає праця Мюллера «Шість систем індійської філософії», яка опублікована у 1899 році.
Сукупність аналізу праць дозволяє краще відтворити науковий внесок в розвиток такої науки як класичне релігієзнавство, до того ж прослідкувати еволюційні погляди на науку про релігії. Більшість думок стала зразковою для релігієзнавства, найбільшої популярності набуло висловлювання, яке полягало в тому, що той, що знає релігію, не може знати ні одної.
Пегас
