Саме глибоке знання мови стало фундаментом його подальшої критики середньовічної культури. Уже в молодому віці він сформувався як представник радикального гуманізму, який прагнув не лише відновлення античної спадщини, а й перегляду інтелектуальних авторитетів.
Невдача з отриманням посади папського секретаря у 1430 році змусила Валлу залишити Рим і розпочати період мандрів північною Італією. Саме в цей час він викладав риторику в Павії та опублікував трактат «De voluptate», де запропонував несподівану для XV століття реабілітацію епікурейської етики. Валла стверджував, що істинне благо не суперечить задоволенню, якщо воно поєднане з чеснотою та розсудливістю. Така позиція різко контрастувала з домінуючим стоїцизмом і викликала гучні суперечки в академічному середовищі.
Критика схоластики і мовна революція
Однією з ключових рис Валли була його принципова опозиція схоластичній філософії. У праці «Dialecticae disputationes» він радикально переглянув арістотелівську систему категорій, зводячи їх до лінгвістичних форм, а не метафізичних сутностей. Для Валли філософія мала бути зрозумілою мовою живого мовлення, а не технічним жаргоном, відірваним від реального досвіду. Такі терміни, як «сутність» або «акциденція», він вважав варваризмами, що спотворюють мислення.
Його лінгвістичний підхід отримав класичне втілення у трактаті «Elegantiae linguae Latinae», який став першим зразком систематичної латинської граматики з часів пізньої античності. Ця праця мала величезний вплив на освіту в Європі та сприяла утвердженню класичної латини як норми гуманістичної культури. Водночас Валла не боявся полемізувати навіть із такими авторитетами, як Цицерон, піддаючи критиці його стиль і протиставляючи йому Квінтіліана.
Інтелектуальна спадщина і значення
Лоренцо Валла був не просто філологом чи ритором, а мислителем, який заклав підвалини критичного історичного методу. Його аналіз мови як ключа до розуміння текстів став основою для подальшого розвитку гуманістичної науки. Агресивний стиль, полемічність і готовність порушувати табу зробили Валлу суперечливою постаттю, але саме ця зухвалість забезпечила його вплив на інтелектуальну історію Європи. Його ідеї значною мірою передбачили підходи реформаторів XVI століття, зокрема в питанні критики авторитету та повернення до джерел.
Іван Гудзенко
