Ірігаре обережно ставилася до розкриття деталей свого особистого життя та виховання, вважаючи, що в академічному середовищі, де домінують чоловіки, така інформація часто використовується для дискредитації жінок-мислительок. Вона здобула освіту в Бельгії, навчаючись у Левенському католицькому університеті, а пізніше — у Університеті Париж VIII, де у 1968 році отримала ступінь доктора лінгвістики. У 1960-х роках Ірігаре навчалася психоаналізу в Паризька школа Фрейда, заснованій відомим філософом і психоаналітиком Жаком Лаканом.
Теорія сексуальної відмінності
Однією з найвідоміших концепцій Ірігаре є теорія «сексуальної відмінності». Вона стверджувала, що західна філософія та психоаналітична теорія традиційно розглядають суб’єкта як безстатевого, що насправді відображає чоловічу перспективу. Жінки ж асоціюються з «Іншим» — несуб’єктом, що ідентифікується з матерією та природою. Ірігаре підкреслювала, що західна культура не створює умов для автентичної гетеросексуальності, оскільки в ній домінує чоловічий суб’єкт, а жіночий залишається маргіналізованим.
Ця теорія знайшла відображення в її працях з права, релігії, політичної теорії, філософії та мистецтва. Ірігаре вважала, що для досягнення гендерної рівності необхідно переосмислити філософську спадщину, ввівши до неї два рівноправні суб’єкти — чоловічий та жіночий.
Три фази проекту Ірігаре
Роботу Ірігаре можна розділити на три основні фази:
- Критика чоловічої перспективи: у першій фазі вона аналізує домінування чоловічого погляду в західному дискурсі, зокрема в психоаналізі та філософії.
- Побудова жіночого суб’єкта: друга фаза присвячена дослідженню можливостей створення автономного жіночого суб’єкта, який би не залежав від чоловічих категорій.
- Розвиток нових соціальних умов: третя фаза спрямована на створення соціальних, правових та етичних умов, які б забезпечували рівність між чоловічим та жіночим суб’єктами.
Роботи Люс Ірігаре мали значний вплив на феміністську філософію, гендерні дослідження та психоаналіз. Її ідеї сприяли переосмисленню традиційних підходів до вивчення гендеру та сексуальності, а також підкреслили важливість мови як інструменту влади.
Ірігаре залишається однією з ключових фігур у сучасній філософській думці, а її теорії продовжують надихати нові покоління дослідників.
Іван Гудзенко