Історія релігій, Християнство        02 Квітня 2015        200         Коментування вимкнено

Літургія апостола Марка

liturgiІсторичні  свідчення  про  давню літургію

Все більшої  актуальності  у   східній традиції  церкви   набуває  питання   походження  і становлення  богослужінь  візантійського і римського  типу.  Не  факт,  що  олександрійська  та месопотамська  літургії, особливо її елементи  є  проміжною ланкою  між візантійським і римським  типом богослужіння.  Літургія  апостола  і євангеліста  Марка  не є винятком,  оскільки  за  свої  класичним  зразком  нагадує олександрійську літургію.  За  визначенням   дослідника Будзена в основі цієї літургії  було покладено  християнську пам’ятку ІV століття.  Літургія  існувала  у двомовному  варіанті – на грецькій  і коптській мові.

Копти  називали  це богослужіння  «літургією Кирила Олександрійського»,  редакція  якої  приписувалася саме йому, датована  першою половиною V століття. 

Літургія є дуже виразною, чіткою,  нагадує стиль  написання  апостола  Марка,  адепта апостола Петра  від якого  в усній формі  отримав  науку Ісуса Христа.  Вперше  чин богослужіння  апостола  Марка  почали використовувати  у  Єгипті  (Олександрія),  Сирії, Вірменії,  монастирях  Калабрії  (Італія), у церкві  Венеції.

Візантія  була  стурбована  швидким поширенням  літургії,  адже  це призвело до уніфікації  і  притиснення   інших  богослужінь, наявних  на території  імперії.  Тому  у VIII-ІХ столітті  цей  чин  став  витіснятися  літургією Іоана Златоуста.  У  ХІ столітті  візантійський  каноніст  Федір Вальсамон   під час візиту і закінчення  служіння в місті Константинополі олександрійським  патріархом  літургії  апостола Марка  докоряв того, що той  не правильно  її звершує, а потрібно  так як  заведено  у цьому місці.  Пізніше  завершування  чину цього богослужіння в Константинополі  заборонили.

Літургію  почали служити  у коптсько – єгипетських  монастирях,  не звертаючи уваги  на ті претензії, що ставив Константинополь.

У ХІІ-ХІІІ століттях  перші  записи  літургії  Марка  знаходять  у Росанському, Месинському та Ватиканському кодексі.  Найкраще  вона  збереглася  у Базиліанському кодексі  Крипто – Феранського монастиря  Діви Марі в Римі. Доля рукопису  з текстом  літургії святого  апостола   Марка  була наступною:  у 1583 році  під контролем  кардинала  Сірлета  її  було видано  у латиномовному  варіанті  з допомогою  паризького каноніка  Іоана  зі св.. Ареа.  У   1701 році  відбувається  звернення  уваги Ренодота до Базиліанського кодексу,  і видання  його тексту на грецькій мові  у збірнику  літургій  східного  типу.

Відмінність  чинопослідування апостола і євангеліста Марка

На  відміну  від літургії  Василія Великого, Іоана Златоуста, Григорія Двоєслова,  цей чин  в дечому близький із літургією апостола Якова.  Літургія  розпочинається   молитвою заступництва  єпископа,  структурована  за типом єктеній (прохань християн),  на які відповідає народ   «Господи помилуй» тричі. Поминався  цар, олександрійський патріарх з приписним  титулом «папа».  Зустрічаються  вислови  у молитві за царя у війні з арабами,  датуються переважно VІІ століттям після Різдва Христового. Потім читається  молитва під час  Малого входу на фіміам, після чого єпископом  читається  молитва Трисвятого,  і  в той час  співається  пісня  «Святий Боже…»  (запозичена з літургії  В.Великого  у V ст. ).

Богослужіння  супроводжується  читанням  Апостола і Св. Євангелія, виголосами  єпископа,  проханнями диякона,  співом.  Найбільш цікавою є  сама частина літургії вірних, яка відразу ж  розпочинається співом  Херувимської пісні (573 р.), курінням фіміаму,  Великим входом єпископа,  поцілунком миру,  читанням молитви  приношення  і    здійсненням  анафори  характерним для олександрійської  літургії  виголосом.  Саме служіння носить містично – символічний  характер  для ортодоксів.  Єпископом здійснюється  молитва префації, а потім слідує  інтерцесія,  разом з дияконом  згадує усіх у диптиху (записках).

Розпочинається одна із головних частин  цього богослужіння –  євхаристичний  канон,  співається санктус «Свят, свят, свят Господь Саваоф, повне небо і земля…»,  єпископ читає анамнезіс, епіклезіс  (молитва перевтілення хліба  і вина у Тіло і Кров Христову ), після цього диякон виголошує:  «І сподоби нас, Владико…»,  увесь народ  співає молитву Господню  «Отче наш», по закінченні якої відбувається причастя, а вкінці  – подячна молитва.   Тому  тут  прослідковується  типовий  євхаристичний  олександрійський канон, враховуючи  чинопослідування  V  століття  під редакцією Кирила Олександрійського.

Структура  літургії вірних   на цьому богослужінні  є  такою:

  • Читається молитва  на благословення фіміаму
  • Малий вхід
  • Читання молитви Трисвятого
  • Трисвята пісня
  • Читання Святого Письма
  • Проповідь
  • Молитва єпископа за народ

Літургія   вірних  відбувається наступним чином:

  • Читається молитва на фіміам
  • Єпископ читає молитву  на  поцілунок миру
  • Відбувається привітання поцілунком миру
  • Єпископом прочитується молитва  Приношення
  • Звершується анафора
  • Здійснюється причастя вірних
  • Закінчується подячною молитвою  Богу

Слід  відмітити, що  літургія  апостола  Марка   використовувалася  аж  до ХІV століття в Олександрії.  Літургія  отримала  популярність  у середовищі  візантійських літургістів.

Богдан  Стрикалюк

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook