Історичні свідчення про давню літургію Все більшої актуальності у східній традиції церкви набуває питання походження і становлення богослужінь візантійського і римського типу. Не факт, що олександрійська та месопотамська літургії, особливо її елементи є проміжною ланкою між візантійським і римським типом богослужіння. Літургія апостола і євангеліста Марка не є винятком, оскільки за свої класичним зразком нагадує олександрійську літургію. За визначенням дослідника Будзена в основі цієї літургії було покладено християнську пам’ятку ІV століття. Літургія існувала у двомовному варіанті – на грецькій і коптській мові.
Копти називали це богослужіння «літургією Кирила Олександрійського», редакція якої приписувалася саме йому, датована першою половиною V століття.
Літургія є дуже виразною, чіткою, нагадує стиль написання апостола Марка, адепта апостола Петра від якого в усній формі отримав науку Ісуса Христа. Вперше чин богослужіння апостола Марка почали використовувати у Єгипті (Олександрія), Сирії, Вірменії, монастирях Калабрії (Італія), у церкві Венеції.
Візантія була стурбована швидким поширенням літургії, адже це призвело до уніфікації і притиснення інших богослужінь, наявних на території імперії. Тому у VIII-ІХ столітті цей чин став витіснятися літургією Іоана Златоуста. У ХІ столітті візантійський каноніст Федір Вальсамон під час візиту і закінчення служіння в місті Константинополі олександрійським патріархом літургії апостола Марка докоряв того, що той не правильно її звершує, а потрібно так як заведено у цьому місці. Пізніше завершування чину цього богослужіння в Константинополі заборонили.
Літургію почали служити у коптсько – єгипетських монастирях, не звертаючи уваги на ті претензії, що ставив Константинополь.
У ХІІ-ХІІІ століттях перші записи літургії Марка знаходять у Росанському, Месинському та Ватиканському кодексі. Найкраще вона збереглася у Базиліанському кодексі Крипто — Феранського монастиря Діви Марі в Римі. Доля рукопису з текстом літургії святого апостола Марка була наступною: у 1583 році під контролем кардинала Сірлета її було видано у латиномовному варіанті з допомогою паризького каноніка Іоана зі св.. Ареа. У 1701 році відбувається звернення уваги Ренодота до Базиліанського кодексу, і видання його тексту на грецькій мові у збірнику літургій східного типу.
Відмінність чинопослідування апостола і євангеліста Марка
На відміну від літургії Василія Великого, Іоана Златоуста, Григорія Двоєслова, цей чин в дечому близький із літургією апостола Якова. Літургія розпочинається молитвою заступництва єпископа, структурована за типом єктеній (прохань християн), на які відповідає народ «Господи помилуй» тричі. Поминався цар, олександрійський патріарх з приписним титулом «папа». Зустрічаються вислови у молитві за царя у війні з арабами, датуються переважно VІІ століттям після Різдва Христового. Потім читається молитва під час Малого входу на фіміам, після чого єпископом читається молитва Трисвятого, і в той час співається пісня «Святий Боже…» (запозичена з літургії В.Великого у V ст. ).
Богослужіння супроводжується читанням Апостола і Св. Євангелія, виголосами єпископа, проханнями диякона, співом. Найбільш цікавою є сама частина літургії вірних, яка відразу ж розпочинається співом Херувимської пісні (573 р.), курінням фіміаму, Великим входом єпископа, поцілунком миру, читанням молитви приношення і здійсненням анафори характерним для олександрійської літургії виголосом. Саме служіння носить містично – символічний характер для ортодоксів. Єпископом здійснюється молитва префації, а потім слідує інтерцесія, разом з дияконом згадує усіх у диптиху (записках).
Розпочинається одна із головних частин цього богослужіння – євхаристичний канон, співається санктус «Свят, свят, свят Господь Саваоф, повне небо і земля…», єпископ читає анамнезіс, епіклезіс (молитва перевтілення хліба і вина у Тіло і Кров Христову ), після цього диякон виголошує: «І сподоби нас, Владико…», увесь народ співає молитву Господню «Отче наш», по закінченні якої відбувається причастя, а вкінці — подячна молитва. Тому тут прослідковується типовий євхаристичний олександрійський канон, враховуючи чинопослідування V століття під редакцією Кирила Олександрійського.
Структура літургії вірних на цьому богослужінні є такою:
- Читається молитва на благословення фіміаму
- Малий вхід
- Читання молитви Трисвятого
- Трисвята пісня
- Читання Святого Письма
- Проповідь
- Молитва єпископа за народ
Літургія вірних відбувається наступним чином:
- Читається молитва на фіміам
- Єпископ читає молитву на поцілунок миру
- Відбувається привітання поцілунком миру
- Єпископом прочитується молитва Приношення
- Звершується анафора
- Здійснюється причастя вірних
- Закінчується подячною молитвою Богу
Слід відмітити, що літургія апостола Марка використовувалася аж до ХІV століття в Олександрії. Літургія отримала популярність у середовищі візантійських літургістів.
Богдан Стрикалюк
