Коріння китайського гуманізму
Під час переходу від династії Шан (17-11 ст. до н. е.) до династії Чжоу Китай змінювався від племінного до феодального суспільства та від бронзового віку до залізного віку. Нова економіка і нове суспільство вимагали нових інструментів і нових талантів. Народ Шан молився до своїх предків про вирішення своїх проблем, але народ Чжоу звернувся до людини, хоча шанував своїх предків не менше, ніж народ Шан. Молитви про дощ, наприклад, поступово поступилися місцем зрошенню. Людина перебувала в центрі уваги.
Народ Шан вірив у Шанді, племінного «Володаря», який був найбільшим предком і верховним божеством, яке захищало їх у битвах, санкціонувало їхні починання та посилало нагороди та покарання. Однак під час Чжоу Шанді поступово було витіснене небом (тянь) як вищою духовною реальністю. Його антропоморфний (або людський) характер зменшився, і його бажання тепер виражалися не в непередбачуваних примхах, а в наказі небес (тяньмін). Цей мандат був абсолютним і постійним, поза контролем людини. Однак з часом, коли значення людини зростало, з’явилося відчуття, що винагорода та покарання залежать від людської чесноти (де), бо «Небеса завжди ласкаві до чеснотних». Отже, чеснота людини стала визначальним фактором; тепер людина могла керувати власною долею (мін). Релігійні жертви продовжували відігравати велику роль у житті народу; значення жертвоприношень, однак, змінювалося з магічного на етичне, тобто від способів заспокоїти духовних істот до чистих проявів благоговіння. Саме в цій атмосфері виникли так звані Сто шкіл (байцзя) думки (VI–III ст. до н. е.).
Розвиток філософських шкіл
Усі сто шкіл виникли у відповідь на практичні умови. Їхні філософи були або урядовцями, або вченими, подорожуючи від однієї феодальної держави до іншої та пропонуючи ідеї соціальних реформ. Висловлюючи свої ідеї в розмовах, офіційних документах або коротких трактатах, вони задали взірець для пізніших філософів.
Однак екзистенціальний характер китайської філософії створив помилкове враження, що вона суто етична та соціальна і позбавлена метафізики. Незважаючи на те, що філософія кожної школи здавалася випадковою і несистематичною, вона була результатом років серйозних роздумів і утворювала послідовне й логічне ціле. У кожному разі воно було побудоване на певних концепціях про людину та небо, незалежно від того, чи тлумачилося воно як Вища Істота чи просто як Природа.
Вплив Конфуція
Однією з найвідоміших шкіл китайської філософії є конфуціанство, засноване на вченнях Конфуція (551-479 рр. до н.е.). Конфуцій наголошував на важливості етичної поведінки, родинних відносин і соціальної гармонії. Його ідеї вплинули на китайське суспільство протягом століть і залишаються актуальними до сьогодні.
Конфуцій вважав, що основою суспільства повинна бути етика, що всі люди повинні слідувати принципам людяності (жень), справедливості (і), ритуалу (лі), знання (чжи) і довіри (сінь). Ці принципи мали бути втілені у всіх аспектах життя, від родинних відносин до політичного управління. Конфуціанство стало державною ідеологією в Китаї під час династії Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н.е.) і вплинуло на китайську культуру, освіту і політику на протязі багатьох століть.
Інші філософські течії
Окрім конфуціанства, важливе місце у китайській філософії займають даосизм та легізм. Даосизм, заснований на вченнях Лао-цзи і Чжуан-цзи, підкреслює гармонію з природою і внутрішній спокій. Основною книгою даосизму є «Дао Де Цзін», яка містить мудрість про шлях (дао) і доброчесність (де). Даосизм прагне досягти єдності з природою і зрозуміти природний порядок речей.
Легізм, навпаки, був практичною філософією, яка виникла під час періоду Воюючих держав (475-221 рр. до н.е.). Легізм наголошував на суворому дотриманні законів і порядку, що було необхідно для ефективного управління державою. Легізм мав значний вплив на політику династії Цінь (221-206 рр. до н.е.), яка об’єднала Китай і встановила централізовану владу.
Вплив китайської філософії на сучасність
Китайська філософія продовжує впливати на сучасний Китай та світ. Ідеї Конфуція про етику, соціальну гармонію та важливість освіти залишаються актуальними у сучасному китайському суспільстві. Даосизм, зі своїм акцентом на гармонію з природою, стає дедалі більш популярним у контексті екологічних проблем.
Китайська філософія також впливає на сучасну науку і технології. Ідеї гармонії та балансу знайшли своє відображення у традиційній китайській медицині, яка стає популярною по всьому світу. Принципи китайської філософії знаходять своє застосування у сучасних управлінських практиках та бізнесі.
Висновок
Китайська філософія, з її багатою історією та різноманітними течіями, залишається важливою складовою китайської культури і світогляду. Вона наголошує на важливості гуманізму, гармонії з природою та етичної поведінки. Вплив китайської філософії можна побачити у всіх аспектах життя, від сімейних відносин до політичного управління, і вона продовжує надихати і формувати сучасний світ.
Іван Гудзенко
