Сходження на престол
Ксеркс був першим сином Дарія I, народженим після сходження останнього на престол. Батько визначив його спадкоємцем, попри старшинство брата Артабазана. У Персеполі збереглися барельєфи, які зображують Ксеркса позаду Дарія, що сидить на троні, підкреслюючи його призначення царем.
Після смерті Дарія у 486 році до н. е. тридцяти п’ятирічний Ксеркс офіційно посів престол. До цього він протягом дванадцяти років управляв Вавилонією, що дало йому досвід адміністрування важливого регіону імперії.
Одним із перших його завдань стало придушення повстання у Єгипті, де владу захопив узурпатор. У 484 році до н. е. цар жорстоко придушив опір: було спустошено дельту Нілу, населення зазнало покарання. Того ж часу спалахнуло повстання у Вавилоні. Двоє претендентів на трон намагалися відновити незалежність, але були переможені. Репресії мали виняткову жорстокість: зруйновано фортеці, розграбовано храми, знищено статую бога Мардука. Такий крок мав політичне значення — цар позбавив себе права символічного «взяття руки Мардука», необхідного для легітимації влади у Вавилонії.
Відтоді Ксеркс офіційно відмовився від титулів «цар Вавилонії» та «цар Єгипту», іменуючи себе лише «царем персів і мідян». Це відображало новий підхід, коли окремі землі переставали розглядатися як формально рівноправні царства, підпорядковані персам, а ставали лише провінціями імперії.
Релігійна політика
Повстання у Вавилоні супроводжувалося релігійними змінами. В одному з написів Ксеркс проголошував зруйнування святилищ «девів» та заборону їхнього культу. Під цим, ймовірно, розумілося ототожнення вавилонських богів із демонізованими божествами зороастрійської традиції. Дискусії про релігійні переконання царя тривають: частина дослідників вважає його ревним зороастрійцем, інші ж говорять про існування кількох паралельних форм релігії у Персії — офіційної «царської», суворої догматичної та народної.
Війна з Грецією
Після стабілізації ситуації всередині імперії Ксеркс зосередився на військових планах. Значну роль у цьому відіграли його двоюрідний брат і зять Мардоній та група грецьких вигнанців при перському дворі. Вони підбурювали царя відновити похід проти греків і помститися за поразку Дарія I при Марафоні у 490 році до н. е.
Протягом трьох років (484–481 до н. е.) у всіх сатрапіях збиралися війська та створювався величезний флот. Геродот підкреслює небачений масштаб цієї підготовки. За античними джерелами, армія Ксеркса налічувала мільйони, сучасні оцінки знижують її чисельність до 200–300 тисяч воїнів, підтримуваних понад 700 кораблями.
У 480 році до н. е. перська армія переправилася через Геллеспонт по двох понтонних мостах, збудованих з кораблів. Після успіхів у Фермопілах Ксеркс захопив Аттику й спалив Афіни. Однак у вересні того ж року в морській битві біля Саламіну перський флот зазнав нищівної поразки. Це змусило царя відступити до Азії, залишивши Мардонія командувати військами у Греції.
Остаточний розгром стався у 479 році до н. е. у битві при Платеях, де Мардоній загинув. Після цього перська армія була змушена відступити. Війна з Грецією тривала ще понад десятиліття, проте сам Ксеркс у ній майже не брав участі.
Повернувшись до Персії, Ксеркс розгорнув масштабну будівельну програму в Персеполі. Він завершив спорудження палацу Дарія, прикрасив Ападану емальованою цеглою та звів нові будівлі — власний палац і комплекс, відомий як «Гарем». Розпочалося будівництво Зали ста колон, яка мала стати тронною залою, але завершена вона була вже його наступником Артаксерксом I.
Архітектурні проекти Ксеркса вирізнялися величністю та прагненням до монументальності, що відображало політичні амбіції імперії. Водночас ці роботи вимагали значних фінансових витрат, що посилювало економічне навантаження на підданих.
Поразка у грецькому поході підірвала авторитет Ксеркса. У наступні роки він усе більше віддалявся від державних справ, дозволяючи придворним інтригам визначати політичні рішення. Вплив гарему та боротьба між наближеними послабили центральну владу.
У 465 році до н. е. цар був убитий у результаті палацового заколоту, організованого міністром Артабаном. Разом із ним загинув і його старший син. Влада перейшла до іншого сина — Артаксеркса I, який зумів зберегти трон.
Іван Гудзенко
