Наприклад в релігії Месопотамії (Вавилон) присутні ідеї, які підтверджують, що від власного тіла богів створювався світ, подібні ж твердження існують у єгипетській міфології, в тім вони становлять нерозривну ланку у поглядах іудаїзму, християнства та ісламу. Відповідно іудаїстські ідеї генезису світу були прийняті християнством, а вже потім перейшли в мусульманську релігію. На запитання, чи приймають позицію науковців – еволюціоністів прихильники креаціонізму, можна відповісти наступним чином: якщо ж теорія еволюції не суперечить Біблії, то вона буде загальноприйнятою. А якщо ж виявляються деякі неточності і суперечності в інших теоріях, то тільки вона матиме право на існування.
Простежується існування багатьох релігій у світі, які мають різні погляди щодо питання креаціонізму. Сучасні науковці здійснили його поділ на ортодоксальний та еволюційний. Православні теологи притримуються своєї точки зору, що міститься у церковному переданні, Біблії. Для ортодоксального креаціонізму не потрібні докази, оскільки достатньо мати міцну опору – віру, тому що будь – які наукові дані ігноруються ним. На їхню думку, людина так як і інші живі організми створені Богом і є результатом одної креативної дії, яка не може змінюватися.
Тоді ж як теологічний креаціонізм, вірніше його представники вважають біологічну еволюцію вірною. Тобто згідно їхнього погляду будь – які види тварин мають здатність перетворюватися один в одного, направляючою силою виступає воля Божа. Теологи – еволюціоністи припускаються думки, що людина виникла із більш низьких організованих істот, проте людський дух залишався незмінним від початку творення світу, проте зміни відбувалися під контролем та бажанням Творця. Відповідно сьогодні католицька церква стоїть на позиції еволюційного креаціонізму. Так у 1950 році вийшла енцикліка Пія ХІІ під назвою «Humani generis».
У ній йде мова про те, що Бог міг створити ще повністю не готову людину, а істоту подібну до мавпи, вклавши в неї безсмертну душу. Постанова підтверджувалась у 1996 році. Іоанн Павло ІІ у своєму посланні до Папської академії зауважив на таких речах: новітні відкриття переконують людину у тому, що еволюцію варто визнати теорією. Думка папи Римського є набагато більшою, ніж тисячу вчених, які все своє життя віддали науці. У православному еволюціонізмі не існує жодної точки зору щодо питання розвитку людини. Тоді ж як на практиці це виглядає зовсім по – іншому: православні подають інтерпретацію виникнення людини по – різному. Відбувається своєрідний перехід від ортодоксального еволюціонізму до більш подібного на еволюційно — креаціоністичний як у католицькій церкві.
Богдан Стрикалюк