Космологічний аргумент є одним із найважливіших інструментів у природничій теології, спрямованих на обґрунтування існування Бога через аналіз структури та походження Всесвіту. Цей аргумент має кілька форм, найвідоміші з яких були систематизовані Томою Аквінським у його праці «Сума теології».
Космологічний аргумент бере свій початок ще з античної філософії, зокрема з праць Арістотеля та Платона, проте найбільш впливову форму він набув у середньовічній схоластиці завдяки Томі Аквінському. Аргумент ґрунтується на двох основних припущеннях:
- Принцип достатньої причини— будь-яка подія або об’єкт має причину свого існування.
- Неможливість нескінченного регресу— ланцюг причин не може бути нескінченним, отже, має існувати першоджерело.
Тома Аквінський запропонував п’ять шляхів до доказу Бога, але саме перший (аргумент від руху) і другий (аргумент від причинності) найтісніше пов’язані з космологічним аргументом.
Аргумент першої причини
Аргумент першої причини (або аргументу від причинності) можна викласти у такій логічній послідовності:
- Усі явища у Всесвіті мають причину свого існування.
- Ланцюг причин не може продовжуватися до нескінченності.
- Отже, має існувати перша причина, яка сама не має причини.
- Ця першопричина і є Бог.
Цей аргумент спирається на принцип причинності, який стверджує, що кожна зміна або існування чогось вимагає пояснення. Оскільки неможливо допустити нескінченний регрес причин (адже тоді ніщо не мало б початку), логічним висновком є існування незалежної, необумовленої причини.
Критика аргументу першої причини
- Проблема нескінченного регресу: деякі філософи (наприклад, Девід Юм) заперечують, що ланцюг причин обов’язково має мати початок.
- Природа першої причини: чому саме Бог, а не абстрактний фізичний закон або мультивсесвіт?
- Припущення про універсальність причинності: квантова механіка демонструє явища, які, на перший погляд, не мають детермінованої причини.
Аргумент випадковості
Аргумент випадковості (або аргумент від контингентності) акцентує на тому, що світ складається з випадкових (контингентних) сутностей — тобто таких, які могли б не існувати. Логіка аргументу така:
- Усі об’єкти у Всесвіті є контингентними (їхнє існування не є необхідним).
- Якщо б усі сутності були випадковими, то могло б існувати час, коли ніщо не існувало.
- Але якщо б ніщо не існувало, то ніщо не могло б почати існувати.
- Отже, має існувати необхідна сутність, яка є причиною всього контингентного.
- Ця необхідна сутність і є Бог.
Філософські аспекти аргументу випадковості
Цей аргумент підкреслює метафізичну залежність світу від чогось вищого. На відміну від аргументу першої причини, який акцентує на часовій послідовності, аргумент випадковості ґрунтується на онтологічній залежності.
Критика аргументу випадковості
- Чи є світ повністю контингентним?Можливо, деякі аспекти Всесвіту (наприклад, фізичні закони) є необхідними.
- Альтернативні пояснення: мультивсесвіт або циклічна модель космосу можуть запобігти «нічого».
- Перехід від необхідної сутності до Бога: чому саме Бог, а не абстрактна метафізична основа?
Порівняння двох версій космологічного аргументу
| Критерій | Аргумент першої причини | Аргумент випадковості |
| Основа | Причинність у часі | Онтологічна залежність |
| Головна ідея | Ланцюг причин має початок | Контингентність вимагає основи |
| Сильні сторони | Інтуїтивно зрозумілий | Глибший метафізичний аналіз |
| Слабкі сторони | Залежить від поняття часу | Складність визначення «необхідного» |
Сучасне трактування космологічного аргументу
Сьогодні космологічний аргумент розглядається не лише в рамках теології, а й у філософії науки. Деякі вчені (наприклад, Вільям Лейн Крейг) поєднують його з теорією Великого вибуху, яка, на їхню думку, вказує на часовий початок Всесвіту.
Однак критики (наприклад, Бертран Рассел) вважають, що аргумент змішує фізичні причини з метафізичними, і що поняття «причини» не обов’язково застосовується до самої реальності.
Іван Гудзенко
