Еліаде вивчав філософію в Бухарестському університеті, здобувши ступінь магістра в 1928 році з дисертацією про італійське Відродження. З 1928 до 1930 року навчався в Калькутті під керівництвом санскритіста Сурендранатха Дасгупти, а пізніше практикував йогу в Рішікеш під керівництвом Свамі Шивананди. Повернувшись до Бухареста, написав докторську дисертацію з порівняльної історії технік йоги. Він викладав в Бухарестському університеті курси з філософії, релігії, індуїзму та буддизму. У 1930-х роках став впливовою літературною фігурою в Румунії, особливо завдяки роману «Майтрей» (1933). Під час Другої світової війни служив культурним аташе Румунії в Лондоні та Лісабоні.
Починаючи з кінця 1980-х років, увага до досліджень Мірчи Еліаде та його спадщини часто фокусується на дискусіях щодо його політичних поглядів та участі в румунському та міжнародному контексті 1930-х років. Критики звинувачують його в симпатіях до антидемократичних режимів та антисемітизмі, тоді як захисники наголошують на значенні його наукових та літературних досягнень.
Від 1956 до 1983 року Еліаде працював професором і завідувачем кафедри історії релігій у Чиказькому університеті, зарекомендувавши себе як визначну фігуру у галузі релігієзнавства. Його наукові праці, такі як «Міф про вічне повернення» та «Історія релігійних ідей», зробили величезний вплив на сучасне релігієзнавство.
Історії його життя і творчості Еліаде записував у своїх щоденниках і автобіографічних творах, які відобразили його особисті, наукові та соціально-політичні переживання.
Іван Гудзенко
