Походив він із родини савелліїв, гірського племені центральної Італії. Батько, колишній раб, зумів забезпечити синові хорошу освіту й особисто супроводжував його до Рима. Тут юнак навчався в школі Орбілія, суворого вчителя, якого Горацій згадував із притаманною йому іронією. Близько 46 р. до н. е. він вирушив до Афін, де слухав лекції Академії та занурився у грецьку філософську традицію.
Події після вбивства Юлія Цезаря різко змінили життя поета. Східні провінції, включно з Афінами, перейшли під владу Брута й Кассія, і Горацій став військовим трибуном у їхній армії. У битві при Філіппах (42 р. до н. е.) він командував легіоном, але після поразки змушений був утікати до Італії. Там його маєток конфіскували для ветеранів Октавіана.
У Римі Горацій отримав посаду писаря скарбниці, що забезпечило матеріальну стабільність. У 38 р. до н. е. його представили Меценату — впливовому покровителю мистецтв. Саме знайомство з Меценатом стало переломним моментом: Горацій увійшов до кола римських інтелектуалів і поступово здобув прихильність самого Октавіана.
У середині 30-х років до н. е. Меценат подарував йому маєток у Сабінських горах, який став місцем творчої праці та спокійного життя. Поет уникав політичних посад. Коли Август запропонував йому посаду секретаря, Горацій чемно відмовився, посилаючись на здоров’я. Попри це, відносини з імператором залишались теплими.
Останні роки Горацій провів у Римі та Сабіні, завершивши «Послання», включно з відомим трактатом про поезію. Помер у 8 р. до н. е., переживши Мецената лише на кілька тижнів. Його спадщина стала підґрунтям латинської лірики, а особистий стиль вплинув на європейську поезію наступних століть.
Іван Гудзенко
