Згідно з Біблією, Авраам виріс в Урі халдейському (Ур Касдім), стародавньому місті, яке нині розташоване в сучасному Іраку, неподалік від Багдаду. Бог покликав його залишити рідну землю і відправитися в нову, невизначену країну, де він мав стати засновником нової нації. Без вагань Авраам виконав цей наказ, вирушивши в подорож з родиною та близькими.
Дорога привела його до Ханаану, де Авраам оселився біля Хеврону. На той час йому було 75 років, і він був бездітним. Проте Бог обіцяв йому, що його нащадки успадкують цю землю і стануть великою нацією. І дійсно, через деякий час у нього народився син Ісаак від його дружини Сари.
Релігійні тексти розглядають Авраама як вірного слугу Бога, який завжди виконував Його накази. В юдаїзмі його нащадки, через Ісаака, становлять єврейський народ. У християнстві Авраама вважають пращуром Ісуса Христа, а його готовність принести в жертву Ісаака символізує жертву Христа на хресті. В ісламі Ізмаїл, первородний син Авраама, є предком пророка Мухаммеда.
Історичні дані та археологічні знахідки також надають вагомі підстави для вивчення життя Авраама. Розкопки в стародавньому місті Марі, а також інші археологічні відкриття на території Месопотамії, дозволили дослідникам краще зрозуміти епоху, в якій жив Авраам. Тисячі клинописних табличок, знайдених у цих місцях, дають змогу скласти більш точну картину тогочасних подій та соціально-економічних умов.
Таким чином, постать Авраама вивчається як через релігійні тексти, так і через археологічні дослідження, що допомагає відтворити історичний контекст його життя. Він залишається важливою фігурою, яка об’єднує віруючих трьох релігій, та символом вірності і віри в Бога.
Іван Гудзенко
