Корнелій Непот, який народився близько 110 року до н. е. та помер приблизно у 24 році до н. е., залишив помітний слід у римській історіографії як один із перших авторів, що звернулися до жанру біографії латинською мовою.
Непот походив із Цизальпійської Галлії, як і його сучасник — поет Катулл, який присвятив йому частину своїх віршів. Ця географічна близькість, ймовірно, сприяла формуванню культурних зв’язків між двома діячами. Окрім того, Непот підтримував дружні стосунки з видатними інтелектуалами свого часу — Цицероном і Аттиком. Листування з останнім свідчить про його включеність у коло римської еліти, що мало вплив на його історичні та літературні праці.
Основні твори та їх значення
Найвідомішою працею Непота є «Про видатних людей», масштабний збірник біографій, що налічував щонайменше 16 книг. У ньому автор порівнював життєписи римських та іноземних діячів, намагаючись виокремити спільні етичні принципи. До нашого часу збереглися лише окремі частини цього твору, зокрема біографії Катона Старшого та Аттика, які демонструють характерний для Непота стиль: лаконічність, акцент на моралізуючих анекдотах та некритичне ставлення до героїв.
Окрім того, Непот є автором «Хроніки» — тритомного твору, який став одним із перших досліджень порівняльної хронології в Римі. Ця праця мала важливе значення для популяризації грецьких історичних методів серед римської аудиторії. Інші його роботи, такі як «Exempla» (збірник історичних анекдотів) та ймовірна географічна праця, свідчать про енциклопедичні інтереси автора.
Його прості та зрозумілі тексти стали важливим кроком у розвитку латинської прози. Відсутність літературної витонченості компенсувалася доступністю викладу, що робило його твори популярними серед сучасників. Його біографічний метод вплинув на подальших істориків, зокрема на Плутарха, який розвинув жанр паралельних життєписів.
Іван Гудзенко
