Народився зимою 1331 року. Рід Салютаті був дуже знатним, лицарським, походив з Тоскани. Закінчивши Болонський університет у Вальдинєволі обіймає посади судді, нотарія, згодом канцлера комуни (провінції Тода, Лукка, Стіняно). З 1375 – 1405 року – призначається канцлером республіки – Флоренція. Прекрасно володів мистецтвом ораторства та політики, будучи відданим тільки державним інтересам. Захоплювався Петраркою. Трактати, вірші, листи є свідченням розвитку програми культури Ренесансу.
На думку політичного діяча, мислителя істинне знання отримується не від схоластики, а античної мудрості. Однією із основних заслуг Салютаті варто вважати гуманістичну освіту як основи розвитку новітньої культури. Мислителем висувається низка таких гуманітарних дисциплін як філологія, поетика, історія, педагогіки, риторика, етика. Завдання цих дисциплін – формувати нову людину з гуманізмом – здатністю до добродійних вчинків з метою досягнення науки.
Як стверджує Салютаті людина не народжується з гуманізмом, властивість можна придбати лише внаслідок наполегливої праці. Як гуманіст не може сприйняти аскетичну церковну мораль, відстоює громадянську позицію, вважає філософію необхідною «вчителькою життя», доводить, що етика відіграє важливу роль в системі гуманітарного знання.
Між Салютаті та теологом Домінічі відбулася дискусія. Було чітко видно протистояння схоластики томізму і гуманістичного підходу щодо оцінювання того яку роль становлять знання в гуманітарній дисципліні, відрізнення думок. Підтримував тільки дійсну філософію, яка здатна вирішити земні життєві проблеми, відкидаючи філософський метод умоспоглядання та нехтування античним поетичним і науковим спадком. Визначне місце має посідати етика, нею ж поєднується історія та політика. Не менш важливим у творчості Колюччо постає питання гуманітаса. Гуманітас за Салютаті є метою освіченості з поєднанням високого рівня знань як підґрунтя оволодіння класичною спадкоємністю, з рівностороннім практичним досвідом, розвитком самосвідомості особистості та її споглядальною діяльністю. Тому людина, на думку Салютаті повинна вдосконалювати себе, бути покликаною вести боротьбу з земним злом, відстоюючи справедливість, істину та честь.
Салютаті стверджує, що завдяки новій освіченості можна проникнути в глибину суті Святого Письма, аскетична мораль є перешкодою, оскільки це протирічить земному людському призначенню – суспільному життю, побудованому зусиллям земного граду.
Гуманістичні ідеї флорентійського канцлера Салютаті проповідувалися усім. Ним створено молодіжний гурток гуманістики, з середовища котрого в суспільство вийшли такі гуманісти як Аретіно, Браччолліні, Верджеріо. Салютаті у своїх трактатах порушує інтересну тематику. Виділяють чотири гуманістичні трактати: «Про життя в миру та чернецтво», «Про тирана», «Про гідність права та медицини», «Про рок, долю та випадковість»
У сімдесяти п’яти річному віці Колюччо Салютаті помирає. Похований у Флоренції.
Пегас
