Кодексом Юстиніана називаємо таку частину законодавчої компіляції , а також імператорської конституції, що міститься у ньому, з додатком кодексів Грегоріана, Гермогеніана, Феодосія, які були збережені до часу правління Юстиніана І. Ще до зміни імператорської влади у 438 році діяв Феодосіївський Кодекс. При примноженні указів спроб зведення в єдиний збірник, доповнення до кодексу не було зроблено.
Це завдання стояло перед новим правителем держави – імператором Юстиніаном І, правління котрого датуються 527-565 роками. В першу чергу імператор береться за кодифікацію права. Імператор збирає спеціальних людей для редакторської роботи матеріалу, який ще раніше опрацьовувався.
У 528 році – імператор видає едикт щодо складу комісії над роботою досить важливого документу, з відстороненням елементів, що не мають практичного значення, з включенням до нового збірника узаконення, котрий вийшов вже після кодексу Феодосія. До комісії увійшло десять осіб, де п’ятеро – патриції. Сюди відносяться квестор Іоанн, префект преторію Леонтій, екс-магістр армії Фока, екс – префект Сходу Балізід, квестор імператорського двору Фома; Трібоніан, Костянтин, Феофіл, константинопольські адвокати Діоскор та Презентін.
У 529 році – Юстиніан І видав указ, оголосивши сенату про вихід вже нового Codex Justinianus. Офіційний документ поділено на дванадцять книг ( finis aequi iuris «стародавній кодекс римського права»).
16 квітня 529 року імператор Юстиніан дає особливе доручення префекту Мині аби той розіслав кодекс тексту у всі провінції та оголосив імператорським підданим про вступ у дію даного документу. Помітні також такі речі: тринадцять розділів Codex Justinianus містять релігійний заголовок: «Про верховну Трійцю та віру кафоличну і щоби ніхто не наважився публічно змагатися з нею». Тому як не як, а в правовий устрій державного життя було покладено християнство.
У 530 році комісія, у складі шістнадцяти осію під пильним контролем Трибоніана займається укладанням кодексу. Робота над ним вимагала неабиякої психологічної витримки, існували протиріччя юристів, що стосувалися різних частин питань. Необхідно було опрацювати дві тисячі книг, які містили три мільйони параграфів, що були скорочені до ста п’ятдесяти тисяч. Сам Юстиніан не вірив у те, що це можна зробити і він не міг, щоби не звернутися у цій справі в молитві до Бога.
Участь в роботі документу приймав особисто сам імператор. Через три роки мрія Юстиніана І здійснилася. Документ імператора – довготривала клопітка робота, до якої долучилися знавці юридичного права. 16 грудня 533 року у світ виходять Пандекти у п’ятдесятьох книгах. Римське право у всій його красі та силі склали Інституції, Дігести та сам Кодекс Юстиніана. Вказаний документ появився в грекомовному варіанті (цього бажав імператор).
Хоча у Кодексі було виявлено недоліки, переглянуті та виправлені комісією Трибоніана. Офіційним утвердженням Кодексу слід вважати датування – 18 листопада 534 року. Восьмий параграф кодексу стосувався викладення віри імператора Юстиніана, до того ж схвалене папою Іоанном.
Після закінчення кодифікації свого Кодексу, Юстиніан дає розпорядження аби право вивчалося в школах. Так Рим, Константинополь, Беріт (Бейрут) стають основними освітніми центрами юриспунденції (права Юстиніана). За розрахунками імператора викладання права має зайняти п’ять років. Перший рік виділявся для того, щоб вивчити Інституції та перші чотири книги Дігесту, другий, третій, четвертий – Дигесту, п’ятий – Кодексу. Здібні учні заохочувалися імператором, а хто закінчував – школу з п’ятирічним навчанням ній – той мав право носити присвоєний титул «юстиніанус».
За Юстиніана І відбулося становлення християнської Європи, ідеалу міцної юридичної держави та її безпосереднього впливу на європейський етнос. Правом Юстиніана почали заручатися західноєвропейські держави. Кінцевою метою Юстиніана, крім Кодексу стали додаткові leges novellae (нове законодавство, носили назву «новели»).
Пегас
