На сторінках газет почали з’являтися «листи від громадян», в яких незрячі кобзарі зараховувалися до «куркульської агентури», звучали заклики захистити громадськість від «скигліїв-скоморохів».
За словами одного з журналів, «нової економічний і культурний стан вимагало нових пісень і нової музики».
Традиційне кобзарство як «рудимент епохи» крок за кроком витіснявся «ревкобзою». У пило антирелігійної пропаганди, під час руйнування церков, де нерідко зберігалися символи кобзарських братств, знищувалися ці святині, які надихали співаків вірою в своє призначення. Найбільше свідчень про масові репресії народних співаків пов’язано з так званим кобзарського з’їздом, який начебто відбувся на початку 30-х років в Харкові.
Сам факт проведення цього з’їзду документально не доведено, але чимало усних переказів наполегливо відтворюють небачені злочину влади — одночасну кару цілої когорти сліпих співаків.
Ольга Степаненко
