Кітаро Нісіда народився в сім’ї колишнього сільського землевласника. Його батько, Нісіда Ясунорі, працював учителем початкової школи, а мати, Тоса, була відданою послідовницею школи Дзьодо (Істинної Чистої Землі) буддизму. Незважаючи на те, що сім’я мала певний статус, фінансові труднощі змусили їх переїхати до Канадзави в 1883 році.
Освіта Нісіди почалася в Канадзавській нормальній школі, але через хворобу він був змушений залишити навчання. У 1886 році він вступив до гімназії, а згодом до Четвертої вищої школи (молодшого коледжу), де його інтелектуальні здібності почали розкриватися.
Важливим елементом його ранньої освіти було вивчення традиційної китайської мови та конфуціанської філософії під керівництвом вчених-конфуціанців. Це знайомство з китайською культурою заклало основу для його подальшого філософського розвитку. Крім того, вплив Ходзьо Такійосі, професора математики, який навчав Нісіду ще до вступу до середньої школи, сприяв формуванню його аналітичного мислення.
Формування філософського світогляду
У дитинстві та юності Нісіда знайшов кілька близьких друзів, серед яких був Дайсецу Тейтаро Сузукі, майбутній видатний буддолог і популяризатор дзен-буддизму на Заході. Їхня дружба, що почалася ще в школі, тривала все життя і мала значний вплив на обох мислителів.
У своїх спогадах Нісіда згадував, що студентські роки в Четвертій вищій школі були найщасливішим періодом його життя. Він захоплювався читанням та самоосвітою, хоча через проблеми зі здоров’ям був змушений обмежити навчання. У 1891 році він переїхав до Токіо, де став непостійним студентом філософії в Токійському університеті.
Академічна кар’єра та філософська творчість
Після завершення навчання Нісіда розпочав свою академічну кар’єру як викладач у середній школі, а згодом у Четвертій вищій школі в Канадзаві. У 1899 році він став професором, викладаючи психологію, логіку, етику та німецьку мову.
Протягом цього періоду Нісіда активно займався практикою дзен-медитації, що знайшло відображення в його щоденниках. Цей досвід став основою для його першої великої праці — «Дзен но кенкю» («Дослідження добра»), опублікованої в 1911 році. Ця робота принесла йому визнання в японському філософському світі та закріпила його репутацію як оригінального мислителя.
Синтез західної та східної філософії
Нісіда намагався поєднати західну філософію, зокрема ідеї німецького ідеалізму, зі східними духовними традиціями, такими як дзен-буддизм і конфуціанство. Його філософія акцентувала увагу на понятті «чистого досвіду» — стану, в якому суб’єкт і об’єкт є єдиним цілим. Ця ідея стала центральною в його творчості і вплинула на розвиток японської філософії ХХ століття.
Кітаро Нісіда залишився в історії як один із найвидатніших японських філософів, чиї ідеї продовжують вивчатися та обговорюватися в академічних колах. Його праці стали мостом між східною та західною культурами, демонструючи, як традиційні духовні цінності можуть бути інтегровані в сучасний філософський дискурс.
Іван Гудзенко
