Діалектики займали окреме місце серед шкіл давньокитайської філософії. У той час як конфуціанці та легісти зосереджувалися на питаннях етики, суспільного порядку та управління державою, діалектики розробляли проблематику, пов’язану з мовою, пізнанням та відносністю явищ. Їхні парадокси сприймалися як інтелектуальні виклики усталеним уявленням про світ. Саме тому діалектика залишалася маргінальною традицією, яка викликала водночас зацікавлення і скепсис.
Парадокси та філософські ідеї
За свідченнями джерел, творчий доробок Хуей Ши був значним — настільки, що його книги могли б заповнити цілий візок. Проте більшість цих праць не збереглися. Найбільше він відомий завдяки «Десяти парадоксам», що цитуються у класичному даоському трактаті «Чжуан-цзи».
Парадокси Хуей Ши побудовані на принципі відносності простору і часу. Один із найвідоміших формулює ідею: «Найбільше не має нічого в собі й називається великою одиницею; найменше не має нічого в собі й називається малою одиницею». У цих міркуваннях вчений підкреслював безмежність великого та нескінченну подільність малого, пропонуючи концептуальну модель, близьку до атомістичного мислення.
Його вчення демонструє паралелі із західною традицією, зокрема з філософією Зенона Елейського, чиї знамениті парадокси також спрямовані на осмислення природи руху, простору і часу.
Хуей Ши в класичних джерелах
Ім’я Хуей Ши зустрічається в кількох фундаментальних текстах китайської думки — «Ханьфей-цзи», «Сюнь-цзи», «Луші чуньцю». У цих джерелах його постать зображено по-різному: як невмілого софіста, як учителя, що відходить від ортодоксії, і як майстра аналогій. Така неоднозначність свідчить про складність його філософського образу і різне ставлення до нього в різних інтелектуальних середовищах.
Особливе місце Хуей Ши посідає у «Чжуан-цзи», де його постать часто використовується як контраст до даоської мудрості. У цьому трактаті зазначається, що «його доктрини були суперечливими, а вислови не досягали мети». Проте саме завдяки цьому тексту його парадокси набули популярності й увійшли в історію філософії.
Попри втрату основних творів, Хуей Ши залишив помітний слід у розвитку китайської філософії. Його парадокси розширювали інтелектуальні горизонти античної думки, пропонуючи альтернативний спосіб осмислення світу через відносність і нескінченність.
Іван Гудзенко
